Веселка людського слова

У рубриці “Драбина” розміщую особисті роздуми на актуальні теми, пов’язані з педагогікою, школою, сучасним уроком, учителем, учнем. Те, що хвилює мене, не дозволяє пройти осторонь, мотивує на внутрішні перетворення.

Протягом дня ми говоримо сотні, тисячі слів. І всі вони мають різну силу, ціну, вагу. Душа людини проявляється в слові.

Хочу поділитись унікальною класифікацією рівнів слова, яку розробив проієрей отець Артемій (Владимиров) і назвав «Семиколірна веселка людського слова». З цією темою він виступав спеціально перед учителями.

До речі, своїх старшокласників я знайомила з цими рівнями, і їм було цікаво: уточнювали, розпитували, міркували, на якому вони щаблі.

Коротко зупинюсь на основних моментах Веселки людського слова.

1. Чорне слово: вербальний заразний вірус, що передається через слух. Це мова, забруднена лайкою, цинізмом, брудна нечиста лексика, богохульство, матірна лайка. Таке слово-інфекція, оселившись у розумовому просторі особистості, починає робити там свою руйнівну роботу, пускає коріння, робить людину нездатною любити, вірити в ідеальне, святе. Це параліч серця, стан темний, потворний, тоскний. Чорнослів’я необхідно уникати тим, хто хоче відстояти своє психічне здоров’я і право на щастя, адже любов не виносить і єдиного нечистого слова.

2. Сіре, дозвільне, порожнє слово, без сенсу, безглузде, «шкаралупа без ядра», слово суєтне, позбавлене солі правди й енергії любові. Пустослів’я – це каламутний потік, народжений неробством або людськими пристрастями: амбіціями, образою, підозрілістю, ревнощами, плітками, почуттям власної переваги. Воно спустошує людину, провокує сварки.

3. Тепле, ніжне слово, народжене любов’ю, лагідністю, увагою, турботою. Сьогодні вдень з вогнем не знайдеш теплого серця! Серце – вогнище людини, іскра, орієнтир особистості. Облагороджуючи своє серце, людина розвиває і власне слово.  Тепле слово – головний фактор у спілкуванні вчителя з учнями.

4. Золоте слово, найвищою мірою компетентне. Золотим словом володіє професіонал, людина в обраному нею покликанні. Це слово того, хто не тільки придбав знання, але й може поділитися цим знанням, передати його. Воно просвіщає, дарує світло, від нього немовби виходить незриме сяйво. Золоте слово завжди просте, ясне, лаконічне, правдиве, воно цурається лестощів, брехні.

5. Красне слово (або прекрасне слово). У широкому розумінні – це слово людини, яка утвердилась у добрі, яка веде бій зі злом в надрах власного серця; певний підсумок благородного, творчо насиченого життя. Це слово поетичне, художнє, воно має терапевтичний ефект і незвичайну владу над людською душею. Красним словом володіли мудреці, вчителі людства, чиї думки, переживши їх самих, запам’ятовувалися наступним поколінням. Сам життєвий досвід, життя, віддане Богу, Батьківщині, людям, приводить людину до того, що вона, не замислюючись, може говорити слова ясні, важливі, глибокі, щирі.

6. Пророче слово, проникливе слово, що несе в собі таємничий духовний зміст і часто передбачає ще не здійсненне. Людина здатна до пророчого слова тоді, коли сходить на висоту морального подвигу, коли приносить найдорожче, що в неї є, – життя – в жертву високій ідеї, коли віддає своє життя людям.

7. Святе слово. Воно вимовляється з глибини щиро віруючої, люблячої душі, з’єднує небо і землю. Слово це благословенне, сповнене чистоти і моральної сили.

Людина, створена за образом і подобою Божою, має право вибирати власні слова, говорити їх і тим самим проголошувати свою долю. Той факт, що наші слова визначають наше майбутнє, є духовним законом.

Слова, які ми говоримо, в першу чергу духовні, а потім фізичні. Вони спочатку впливають на духовну сферу, а потім – на природну, матеріальну.

Наші слова – сім’я, насіння. Ними керує принцип сіяння і жнив (що посієш, те й пожнеш), вони несуть у собі духовну силу і владу. Як тільки ми говоримо їх, вони пускають корені в нашому житті, проростають і приносять свій плід (добрий або злий) – незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні.

Коли ми стежимо за чистотою мови, ми самі звучимо чисто; струни нашої душі грають гармонійно, тонко, багато, витончено.

«Думайте так, начебто кожна ваша думка написана вогняними літерами на небесах, і будь-хто може їх прочитати. Якщо так, то воістину, це – думка.

Говоріть так, начебто весь світ притулився до вас вухом і чує кожне слово. Якщо так, то воістину, це – слово». («Книга Мірдада»).

Докладніше про класифікацію “Семиколірна веселка людського слова” – у посібнику А.І.Богосвятської, Л.Г.Кудрик “Думка і слово – інструменти творення реальності та чинник розвитку особистості”.

Інші публікації рубрики “Драбина”:

“Я – учитель!” Роздуми про одну успішну професію

Волл-пейперські технології: жарт чи гірка правда?

“Вірш про себе”. Шкільні історії про одну творчу вправу

Чарівні окуляри

Атлас нових професій. Що чекає освітян?