Волл-пейперські технології: жарт чи гірка правда?

У рубриці “Драбина” розміщую особисті роздуми на актуальні теми, пов’язані з педагогікою, школою, сучасним уроком, учителем, учнем. Те, що хвилює мене, не дозволяє пройти осторонь, мотивує на внутрішні перетворення.

Спочатку жарт. Філолог Юрій Еельмаа розповідав, як їхав одного разу із знайомою вчителькою на конференцію. Вона, читаючи по дорозі програму наукового заходу, раптом закомплексувала. І не дивно. Адже серед заявлених тем були такі, наприклад, як «Сінгапурські навчальні структури», «Медіаосвіта в школі», «Гейміфікація навчання» і подібні технології з незрозумілими словами. Сама вчителька хотіла поділитись з колегами досвідом виготовлення стінних газет. «Немодно і несучасно», – думалось їй. Юрій Еельмаа знайшов вихід: «Чого ти хвилюєшся? Як буде по-англійськи стіна? Wall. А папір? Paper. От і будеш представляти волл-пейперські технології!»

Жарт жартом, та насправді один із способів виникнення інновацій – це знаходження для старих навчальних прийомів і форм роботи нових слів, як правило, іншомовного походження.

Часто буваю в різних школах по всій Україні. Кожне відвідування – це обов’язкова екскурсія по закладу освіти. На моїй пам’яті, майже немає шкіл, де стіни не були би прикрашені стіннівками. Як правило, це газети до тематичного предметного тижня, або до свят, або до важливих дат і ювілеїв.

І газети один в один такі самі, які випускала я разом з однокласниками, будучи ровесницею сьогоднішніх 9-тикласників.

І подумалося мені… Може, справді, час оновити цю форму представлення інформації? Зробити її більше сучасною – волл-пейперською?

А що з цього приводу думаєте Ви?