Принесіть на урок звичайний сірий камінь, знайдений по дорозі до школи або прямо на шкільному подвір’ї.
Почніть заняття словами:
У мене в руках камінь: сірий, важкий, холодний, у нього гострі краї. І зараз його тримати в долоні не надто приємно. Але спробуємо зігріти цей камінь теплом наших рук, енергією слів, живим поглядом.
Будемо передавати камінь з рук у руки від одного учня до другого і називати добрі теплі слова.
Нарешті, камінь знов повертається до вчителя.
У мене в долоні той самий камінь: такий самий сірий, важкий, у нього такі ж самі гострі краї. Але зараз його дуже приємно тримати в руках. Він теплий, майже гарячий, неначе пульсує від енергії наших слів і сердець.
Питання для бесіди:
– Як ви гадаєте, яке «звичайне диво» тільки що відбулося?
– Чи приємно вам було виконувати цю вправу?
А далі будемо на уроці, наприклад, каменярами або архітекторами – зводити будинки і храми, підкорювати гори.
За правильні відповіді на такому занятті роздаватиму учням кольорові камінчики, і вони збиратимуть з них власні вершини успіху.
Також гру «Звичайне диво» можна застосувати, коли вивчаємо твір, де герой змінюється на краще завдяки доброму ставленню до нього інших персонажів.
Свої емоції і внутрішні стани, підкріплені тактильними відчуттями, діти будуть пам’ятати дуже довго.
Додатково по темі:
bogosvyatska.com 
Напишіть відгук