Проєкт «Жити в радості». Тиждень 2: Як я досліджувала чотири тиші всередині себе

Ця публікація є частиною 13-тижневого проєкту «Як жити в радості». Кожен день я спостерігаю за тими простими моментами, що приносять мені радість, допомагають підняти настрій, відгукуються в серці мажорною нотою. І я сподіваюсь, що проживу літо-2020 не просто помічаючи радісні моменти, а доберусь до Джерела Радості всередині себе.

Є щось первородне в тиші. Це повернення до більш природного стану існування.

Живучи у великому місті, звикаєш до певного рівня зовнішнього шуму. Навколо завжди хтось кричить, шумить транспорт або гримить музика.

Та якщо не відчуваємо тишу всередині себе, а наш розум і тіло сповнені шуму, то ми не здатні почути те, що нам насправді потрібно – поклик життя, поклик любові або чужий біль. Наше серце промовляє до нас, але ми не чуємо і його. На це у нас немає часу.

Останній тиждень я вивчала тишу, прислухалась до  звуків навколишнього світу і чекала, що до мене прийде що-небудь.

Прийшло.

Досліджуючи тишу всередині себе, я знайшла чотири різні тиші.

Жива тиша

Це тиша дива життя, що промовляє до нас. Звуки співу птахів, шепоту дощу, дихання вітру.

Тиша природи дуже виразна. Ось небо – мовчить. Однак воно може сказати нам багато в тому випадку, якщо ми вміємо слухати.

Ще Конфуцій помітив: «Коли тобі погано – прислухайся до природи. Тиша світу заспокоює краще, ніж мільйони непотрібних слів».

З нами буде говорити кожен змах крил метелика і кожен шелест соснових гілок, якщо ми чуємо сенс тиші. Глибокої тиші всередині себе.

Роблячи вдих, я бачу себе квіткою. Роблячи видих, я відчуваю свіжість.

Роблячи вдих, я слухаю спокій води. Роблячи видих, я зливаюся зі світом і відчуваю себе вільною.

Зупиняю шум у голові, аби насолодитися чарівними звуками життя, до яких так приємно прислухатися.

Радісна тиша

Ви помічали, як діти, навіть маленькі, насолоджуються тишею? В цьому є великий сенс. Діти з великою радістю мовчки їдять, здійснюють прогулянки або грають у своїх куточках з іграшками.

Їм незнайома натягнута, хвороблива тиша світу дорослих в маршрутках, у переповненому натовпом місті.

Навчаюся в дітей радісної тиші – легкої, світлої, променистої.

Ловлю цю тишу на світанках, коли новий день готовий народитися і подарувати людині палітру почуттів, зарядити до живого руху, творчої діяльності.

Роблячи вдих, я уявляю себе легкою. Роблячи видих, я розкриваю крила за спиною.

Роблячи вдих, я відчуваю, як у моїй крові тече плазма сонця. Роблячи видих, я перетворююсь на веселку над водоспадом.

Прислухаюсь до радості, що народжується у моєму серці і дарую усмішку світові.

Цілюща тиша

Тиша також може зцілювати.

Коли зупиняється внутрішній діалог сам з собою, і з цієї тиші ми готові відкритися для слухання інших, відчути потребу в турботі, в слові, теплому погляді.

Коли ми знаємо, як знаходитися один біля одного, дихати разом один з одним, ділитися один з одним внутрішнім простором, випромінювати ауру миру, лагідності і м’якості.

Така спільна тиша оздоровлює. Вона має здатність заживляти рани, знімати напругу, розслабляти. Зсередини мене нічого не турбує, не заважає.

Роблячи вдих, я п’ю з Джерела Чистоти. Роблячи видих, я слухаю, як розкривається бутон троянди.

Роблячи вдих, я наповнююсь світлом доброї надії. Роблячи видих, я відчуваю гармонію.

Відчиняю двері потаємної кімнати душі і чекаю на тих, кого сьогодні слухатиму і з ким буду дихати разом.

Піднесена тиша

Остання тиша, яку я пізнала – тиша Того, Хто Спостерігає за всім у Світі.

Це тиша піднесена.

Звук вислуховування, що дозволяє заглянути глибоко всередину себе і зрозуміти, ким я є насправді і чого я хочу від свого життя.

Я тут. Я існую. Шум всередині мене зникає. І утворюється глибокий і виразний простір.

Я не загубилася в минулому або майбутньому, не загубилася в своїх думках, не загубилася в шумі, що існує навколо мене. Я насправді тут.

У стані піднесеної тиші я можу робити все, що завгодно: гуляти, говорити, сидіти в мовчанні, насолоджуватися їжею, слухати своє серце, почути в собі глибинний поклик. У цьому стані я здатна оцінити чудо життя.

Ця тиша – золота, сяюча, всеохопна.

Роблячи вдих, я бачу себе на вершині гори. Роблячи видих, я благословляю всіх, кого Бог посилає в моє життя.

Роблячи вдих, я слухаю вічність. Роблячи видих, я відкриваюсь для істинного, безкінечного, невмирущого.

Ось про що тиша.

Це про вислуховування.

Прийшов час слухати. Бути відкритим для одвічної, прихованої сторінки життя.

Друзі, а які цікаві відкриття доставляють радість вам?

З любов’ю і світлом,

Анна-Марія

***

Для заголовку поста використано фото з (С) Pixabay

Можливо, вам також сподобається:

Мої уявні життя. Життя 1: літо художника

Щоденник подяки. Як слухати своє серце

One thought on “Проєкт «Жити в радості». Тиждень 2: Як я досліджувала чотири тиші всередині себе

Add yours

  1. Учитель, як ніхто інший, потребує тиші — щоб звільнити свідомість і наповнити її новою енергією та ідеями.
    Особисто мені розслабитися і відчути тишу допомагає дорога додому, яка триває біля 20 хвилин.
    Дякую вам, що звертаєте увагу на такі важливі речі.

    Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: