Продовжую читати книги зі свого весняного списку читання. Збираю 8 весняних емоції. На черзі – “щастя”.
Як і в інших романах Аньєс Мартен-Люган («Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» та «Закохані в книжки не сплять на самоті»), мені чогось не вистачило. У цієї письменниці гарні початки творів, але з середини починаєш трошки нудитись і чекати: скоріше б усе розв’язалося. Хоча усі три книги читаються легко і швидко.
У романі «Щастя в моїх руках» молода героїня Іріса має мрію життя – бути кравчинею, шити сукні. У її талант ніхто з близьких не вірить: ані батьки, ані брати і, що сумно, чоловік.
Роботу в банку жінка ненавидить, вважає її страшенно нудною. Від нереалізованості її охоплює пасивність і гіркота.
І от одного дня Іріса робить рішучий крок назустріч своєму щастю: записуєтья на приватні курси шиття до Парижу, щоб узятися до улюбленої справи.
«Чи не занадто великі надії покладала я на це навчання, чи не грішила надміром довіри до себе?»
Не все однозначно в романі. Героїня, як на мене, отримує сумнівне щастя. Від неї залежить, чи втримає вона його в своїх руках.
І все ж книга вселяє впевненість і надає віри: слухати своє серце, йти назустріч мрії, незважаючи на перешкоди.
Можливо, вас також зацікавить:
Книга з весняним настроєм. Давід Фоенкінос “Ніжність”
Ліки для душі. Роман Ніни Джордж “Маленька паризька книгарня”
bogosvyatska.com 
Залишити коментар