Ліки для душі. Роман Ніни Джордж «Маленька паризька книгарня»

Прочитала бестселер німецької письменниці Ніни Джордж «Маленька паризька книгарня» за рекомендацією знайомої. І тепер раджу вам.

Як і обіцяно у заголовку, це книга про книги. У центрі роману – самотній продавець Жан Одинак, який перетворив свою маленьку баржу на книгарню. Книги він вважає ліками для душі, а себе називає читачем душ. Він завжди знає, що порадити своїм клієнтам, адже тримає в пам’яті близько тридцяти тисяч історій.

«Книга – це лікар і ліки в одній іпостасі. Вона ставить діагноз і призначає лікування. Точно добираю романи для відповідних хвороб: отак я продаю книги».

«Я питаю себе: Чи є він або вона головним героєм свого життя? Який у неї мотив? Чи вона – другорядний персонаж у власній казці? Чи вона викреслює себе зі своєї казки, бо чоловік, кар’єра, діти, робота поглинають увесь текст?»

Дуже повільний початок роману. Герой ось уже двадцять років не може забути втрачене кохання – жінку, яка навчила його відчувати і танцювати.

«Ми намагаємося зупинити час. Зберігаємо старі версії людей, які покинули нас».

Вижити йому допомогла одна книга…

А далі сюжет розгортається все скоріше і скоріше. Подорож на баржі-книгарні «Літературна аптека» крізь усю Францію до Півдня разом із молодим письменником Максом Джорданом. Французькі пристрасті, пікантні розмови і мрії, романтичні вечори при свічках, сон на палубі під теплою ковдрою. Синя глибочінь нічного простору.Суперзоряно. «Ми, мабуть, летимо по небу».

Месьє Одинак тепер капітан корабля, а не просто продавець книжок. Він прямує до Кюізері – міста книг, справжнього раю для читачів.

«О, Кюізері! Завзятий читач залишить тут своє серце. Усе село божеволіє від книг до краю, та це й не дивно. Фактично кожен магазин – це книгарня, друкарня, палітурня, видавництво… Це місто просто лускається від творчості й уяви».

Чим привабив мене роман «Маленька паризька книгарня»?

Як не дивно, роздумами про книги і пейзажними описами. Очима героя ми бачимо пишну зелень Франції: дикі лози, лугові вільхи, плакучі верби, похилі буки. Кущі троянд, ожини і бузини, фруктові дерева, виноградники, дикі трави. Іржаве золото вечірнього сонця. Краса! Від запаху смоли і пахощів квітів паморочиться голова.

А ще в творі багато лаванди і лавандового аромату. Це лавандові сади, домашнє лавандове морозиво, лавандовий мед (хотілося б скуштувати!). І навіть закладка самої книги лавандового кольору.

Ці рядки здалися мені цікавими.

«Коли мільярди років тому зірки вибухнули, залізо й срібло, золото й вуглець дощем посипалися вниз. І залізо того зоряного пилу тепер у нас – у наших мітохондріях».

«Маленьке кохання. Велике кохання. Хіба це не жахливо, що кохання буває різних розмірів?»

«Роман схожий на сад, де читач має провести певний час, аби зацвісти».

«Бібліотека доль. Чарівна Книга Книг, велична книга пам’яті людства, написана сімома пророками-мудрецями з надприродними можливостями п’ять тисяч років тому… Тільки уявіть, ваше життя описане в бібліотеці на пальмовому листі, на вашому особистому листку пальми; кожнісінька деталь вашого народження, смерті й усього іншого між ними; кого ви любитиме, з ким одружитеся, ваша кар’єра, абсолютне все – навіть минуле життя».

Це не маленька паризька книгарня, а величезний світ книг, письменників і читачів.

Захотілося одразу ж перечитати роман, щоб уже слідкувати не за сюжетом, а насолодитися атмосферою, пейзажами і роздумами.

Нехай прочитають цю книгу ті, хто не може відпустити минуле, хто хоче внести позитивні зміни у своє життя і навчитися радіти світу навколо, відважитись на дух романтики і пригод.

І наостанок – рецепт лавандового морозива з роману.