Кілька днів тому склала список книг, які хочу прочитати цієї весни. Нових для мене книг, нових авторів. Адже перш за все від весни очікуєш оновлення, свіжості і натхнення.
Те, що перше потрапило до рук – роман французького письменника Давіда Фоенкіноса «Ніжність», написаний у 2009 р. До речі, пригадала, що кілька років тому бачила фільм за цією книгою з Одрі Тоту в головній ролі.
Чим далі читаєш, тим більше подобається. Здорова іронія, яскраві метафори і порівняння. Не хочеться відкладати книгу на завтра. І читаючи, сам собі посміхаєшся – так ніжно, так тепло…
Зміст відповідає назві. Відчуваєш крихкість життя, легкість, ненав’язливість. Не слова, а – пір’я, пух, невагомість, хмари.

Це не є простий сюжет з однією історією. Тут кілька історій, одна за одною. Але всі ведуть до останньої.
Наталі – красуня, ідеал жіночності, за визнанням усіх. Її образ –недосяжність.
Маркус – сірий і скромний працівник, швед, що дивно вдягається. Скоріше негарний.
Одного дня вона повільно підійшла до нього і пристрасно поцілувала. Спонтанний бунт нейронів.
Маркус відчув, що й за місяці не оговтається від тих кількох секунд. «Для мене це була найреальніша мить у житті!»
Герой перестав спати. Ілюзія чарівності. Він переконав себе, що зовнішність – не найголовніше. Хоча… навіть думка про їхній роман здавалася нісенітницею. Він почувався так, немовби виходить у відкритий космос. «Якщо потім стане боляче – нехай».
Ці двоє ідеально не підходять один одному. І все ж Наталі добре з цим чоловіком. Він може її насмішити. Вона бачить у ньому щось особливе. Делікатний, невпевнений, повільний, зворушливий, дотепний, втілення гарного виховання.
Вона хоче, «щоб вони разом відкрили наново, як користуватися ніжністю».

У Фоенкіноса є ще роман «Шарлотта», удостоєний у 2014 р. премії «Ренодо». Обов’язково пошукаю. Хочу продовжити спілкування з цим автором.
Напишіть відгук