7 цитат Шалви Амонашвілі, щоб зробити вас кращим учителем

Іноді все, що потрібно, це кілька слів, щоб струсити наш світ.

Цитати відомих педагогів, їх переконання, формують те, як ми думаємо і діємо. Вони підтримують наші цінності, спрямовують напрямок нашого руху, коли справи йдуть не так, як треба.

Подібно до того, як підняття важких предметів збільшує м’язову масу, звірка наших власних ідей з педагогічною філософією вчителів-гуманістів утримує наш дух у стані зростання.

Нижче я вибрала кілька цитат Лицаря Дитинства, Лицаря Гуманної Педагогіки Шалви Амонашвілі, які допоможуть вам стати кращими вчителями. Бажаю, аби пропоновані слова стали початком чогось незвичайного для вас!

1. «Є люди – носії великих місій для людства. Розкриття й утвердження таких місій пов’язано зі сприйманням інших людей. Кожна людина є шляхом у житті інших людей»

(З книги «Школа життя»).

Дуже хотілося б бути для своїх учнів людиною з майбутнього, людиною, що може пророкувати завтрашній день, може сказати, що він буде кращим за сьогоднішній, бо його будуть створювати гарні, освічені люди, які виростуть з них – теперішніх учнів.

Які вони, наші учні? Якими вони будуть в майбутньому? Яка місія вчителя у їх становленні? Одні будуть великими поетами або письменниками, інші – золоторукими лікарями. Хтось із них підкорить спортивний олімп, а хтось буде чуйною і ввічливою людиною. За те, якими вони стануть, несу відповідальність і я, коли ми разом міркуємо про життя, про світ.

Що беззастережніше ми віримо в можливості і здібності наших учнів, то більших вершин вони зможуть досягти.

2. «Потрібно навчитися думати Ширше широкого».

(З книги «Учителю, вкажи Шлях Краси Духу! Педагогічна пісня»).

Ш.Амонашвілі приділяє досить багато уваги важливості самопізнання і самовдосконалення. Людина ніколи не буде всебічно розвинена, якщо вона не здатна мислити, запитувати, вчитися, просвітлюватися. А якщо педагог не розмірковує, не аналізує, не стає кращим, для нього не ясний Шлях Духу, він – педагог, що не відбувся.

І в цю мить у вухах лунає внутрішній голос: «Почни із себе, шукай у собі!» Думки гудять в голові, наче у вулику. Аналізуєш і слова свої, і дії. З’являється розуміння необхідності змін, змін не в дитині, а в собі.

Учитель має мислити широко, цікавитись «сучасним», щоб розуміти інтереси своїх учнів і націлювати їх на майбутнє.

3. «Чистота Серця сама собою не прийде. Потрібно дати Серцю своєму Постійну роботу. Бракує любові? Нехай Серце вправляється в любові. Бракує доброти? Змушуй Серце творити добро. Бракує милосердя? Бракує великодушності? Бракує благородства? Дай серцю роботу, змушуй творити благо!»

(З книги «Учителю, вкажи Шлях Краси Духу! Педагогічна пісня»).

Отже, виховуйте в любові, яка милосердствує, всьому вірить, всього сподівається, все переносить. Виховуйте в красі, яка націлена на сердечність, піднесеність, духовність, яка рухає і ушляхетнює життя. Виховуйте в терпінні, яке творить, створює, тішиться, співпереживає, спрямоване і готове на самопожертву.

4. «Особистість виховується Особистістю. Благородна людина виховується Благородною людиною. Любов виховується Любов’ю. Доброта виховується Добротою. Серце виховується Серцем».

(З книги «Школа життя»).

Змінюються методи викладання, засоби подачі матеріалу, але незмінними категоріями залишаються поняття ДОБРА, ІСТИНИ, ВІРИ, які щедро сіє учитель у дитячі серця.

Прогрес призвів до того, що теперішнє суспільство живе і користується здебільшого розумом. А Серце? Про нього почали забувати, а отже перестали відчувати: радіти, сумувати, любити і прощати. Почали втрачати душу, яка живе у Серці. А людина без душі – це робот, машина.

Основний закон гуманної педагогіки – «від серця до серця».

Гуманна педагогіка не вирощує геніїв, а вирощує людину, яка ніколи нікого не образить.

5. «Кожен шкільний день, кожен урок повинен бути осмислений педагогом як подарунок дітям».

(З книги «Здрастуйте, діти!»).

У справжнього вчителя уроки не для дітей, а з дітьми. Гуманний учитель перетворює кожну зустріч з дитиною на радість відкриття світу і себе.

Проводьте уроки здивування і захоплення (подивіться, що у мене є…), мислення (сядьте поряд з дитиною і думайте про щось високе…), мовчання (сьогодні важкий день, помовчимо разом…), уроки майбутнього (я уявляю, як через 15 років ти будеш відомою людиною…), уроки любові (це почуття потрібно вирощувати в дітей…), мудрості, радості, служіння, терпіння, подвигу…

6. «Прагнучи пізнати таємницю дитячої душі, педагогічної майстерності і науки Педагогіки, буду бачити в кожній дитині свого вчителя і вихователя».

(З книги «Здрастуйте, діти!»).

Я хочу подякувати кожній дитині за все, чого вони мене вже навчили і будуть навчати. Кожен із них настільки відрізняється від мене та один від одного, що моя співпраця з ними стала захопливою пригодою.

Я часто запитую себе і хочу запитати вас:

Чи часто ми дивуємо своїх учнів?

Чи щодня ми відкриваю щось нове в Дитині?

Колеги, вирощуватимемо діаманти! Багатогранні яскраві особистості. І набираймося світла, чистоти, яскравості від кожного з них.

7. «Мене плавили і творили століття і тисячоліття Вчительського життя».

(З книги «Учителю, вкажи Шлях Краси Духу! Педагогічна пісня»).

Життя неможливе без повітря, сонця і води. Ось так, занурився у досвід класиків гуманної педагогіки, ніби вдихнув свіжого повітря, зігрівся в обіймах близьких по духу людей та зробив ковток чистої кришталевої води і почав жити по-новому.

***

А чого ви навчились у Шалви Амонашвілі?