Синестезія, або як звучить блакитний колір

Уявіть: кожен раз, коли ви чуєте пісню пташки або відчуваєте подих вітру на обличчі, у вашій свідомості виникає блакитний відтінок або форма кола.

Синестезія – це коли різні сенсорні почуття людини перетинаються. Одне почуття приходить до вас через інше. Деякі синестетики, коли вони чують певний звук, також бачать певний колір. Багато художників і музикантів володіють цією здатністю.

Буква З може викликати в таких людей спалах червоного кольору, схожого на колір шкірки яблука. Про нявкання свого кота вони можуть говорити як про помаранчевий зиґзаґ. Або вони можуть відчути присмак металу в роті, намалювавши кілька квадратів.

Відповідаючи на наступні запитання, ви зможете підбратися ближче до розуміння синестезії і різноманітності способів, якими люди можуть бачити і сприймати численні пласти нашого внутрішнього і зовнішнього світу.

Про цю вправу я дізналась з книги Карен Бенке «Пиши ще!». Спробувала виконати завдання, отримала парадокс свідомості, але цей стан мені надзвичайно сподобався. А ще більше сподобались образи, які в мене народились.

Спробуйте і ви пограти в синестезію.

Як звучить зірка?                             Зірка звучить, як …

Який смак у завиванні вітру?        Смак завивання вітру схожий на …

Який запах у кола?                Коло пахне, як …

Якого кольору крик немовляти? Крик немовляти яскраво-…

Як рухається білий колір?    Білий рухається …

Як виглядає шепіт?                Шепіт виглядає, як…

Який запах у біди?                 Біда пахне, як …

Яка поверхня у бірюзового кольору? Бірюзовий на дотик …

Яке почуття викликає нова думка? Нова думка відчувається, як …

***

Спробували? Вийшло?

А ось відповіді учнів Карен Бенке.

Синій колір звучить, як тріск льодовика або як биття серця землі пізно вночі.

Смак завивання вітру горить у мене на язиці; іноді він колеться, і мої очі стають вологими.

Запах кола дуже простий: це суміш мокрої бруківки і крейди.

Крик немовляти виразно рожевий, яскраво-рожевий, який не допускає жодних інших кольорів, окрім білого або сірого.

Білий колір рухається, як моя мама, коли вона рада бачити мене і мою сестру і коли вона обіймає нас обох.

Шепіт виглядає, як довга тінь на стіні або як паперова лялька, яку вирізали не з того боку.

Бірюзовий колір на дотик гладкий і холодний, і він так чекає, щоб його розкрили і зігріли, як жовтий.

Сподобалось? Тоді ось вам новий виклик. Навіть подвійний виклик.

На краю срібла знаходиться …

Смуток щенят – це …

У середині нудьги сидить …

На вершині завтрашнього дня чекає …

Вир самотності звучить, як …

Ворог зеленого ховається між …

Тінь минулого лежить у …

Кам’янисте дно жовтня ніколи …

Антонім рожевого – це …

Якщо включити надію на повну потужність, ви побачите …

Якщо ви заглянете під миролюбність, ви можете почути …

Якщо ви кинете смуток на вітер, він повернеться, як …

Якщо ви стрибнете в теперішнє, то ви приземлитеся на …

Крадучись навшпиньках через Долину Щастя, ви можете знайти …

***

Особисто в мене ця вправа викликала багато приємних і незвичних відчуттів.

У моєму посібнику «Як зробити смачний, ароматний, кольоровий урок» є розділ, присвячений феномену синестезії. Знайома з цим явищем давно. І гадаю, синестезію можна розвивати. Просто нам у дитинстві не відкривали, що все в світі наших почуттів настільки цілісне і взаємопов’язане.

А як гадаєте ви?

Можливо, вам також сподобається:

Ризики і творчий процес. Що мене спонукає до невтомної творчості

Уроки-подарунки

«Кожен із вас – скарбничка!». Вправа на кожен день від засновника школи гуманної педагогіки Шалви Амонашвілі