Вересень: як я читала «червоні» книги

Уже кілька місяців читаю кольорові книги – книги, в назвах яких є певний колір. Отримала приємний і цікавий досвід читання синіх і блакитних творів, рожевих, жовтих. Вересень пройшов під знаком червоних книг. (Список творів, у назвах яких є червоний колір, можна прочитати тут.)

Виявляється, «червоних» книг у своєму житті я читала багато: Шарль Перро «Червона Шапочка», Стендаль «Червоне і чорне», Артур Конан Дойл «Етюд у багрових тонах», Натаніель Готорн «Червона буква», Оскар Вайльд «Гранатовий будиночок», Марина Цвєтаєва «Книги в червоних палітурках», Олександр Грін «Пурпурові вітрила», Едгар По «Маска червоної смерті», О.Генрі – новели «Пурпурова сукня» і «Вождь червоношкірих», Олександр Купрін «Гранатовий браслет», Леонід Андрєєв «Червоний сміх», Фенні Флегг «Різдво і червоний кардинал», Василь Шукшин «Калина червона», Іоанна Хмелевська «Все червоне». Тож ці книги із списку вересневого читання не перечитувала. Цікаво було відкрити для себе нових авторів, нові сюжети і нових персонажів.

Одразу зауважу, що багато з цих творів – невеликі за обсягом: є оповідання або короткі повісті. Хоча, звичайно, зустрічаються і класичні романи – сторінок до трьохсот-чотирьохсот.

Мішель Пастуро «Червоний. Історія кольору»

Мишель Пастуро "Красный. История цвета"

Спочатку дізналась про роль червоного кольору для людської цивілізації і культури. Мішель Пастуро – відомий дослідник історії кольору. Виявляється, червоний – перший колір, який людина підкорила собі, навчилась виготовляти і розрізнювати відтінки. Саме тому у багатьох країнах «червоний», «красивий» і «кольоровий» означає приблизно одне й те саме. Цей колір має найбільш багаті асоціативні можливості в поезії, у фантазіях і в символіці.

Червоний – колір сили, енергії, величі, перемоги і влади. Два головні «референти» цього кольору – вогонь і кров. У Біблії символізує небезпеку і заборону. У торгівлі використовується, аби залучити увагу. Колір задоволення, радості і свята.

Вважається, що червоне вино бадьорить більше, ніж біле, червоне м’ясо більш ситне, червоні автомобілі – згадаємо «феррарі» і «мазераті» – швидше за інші; а в спорті, як свідчить легенда, гравці у червоних майках морально пригнічують супротивників, тому їх команда рідше програє.

Михайло Булгаков «Багровий острів»

М. Булгаков "Багровий остров"

Не найкращий твір письменника. Як значиться у поясненнях до твору – це переклад Жуля Верна з французької на езопівську. Невелика повість – сатирична, місцями цинічна. Жульвернівські типові пригоди-подорожі морем. Англійські гості перетворюються на біду для мешканців острова в Тихому океані – миролюбних білих арапів і «махрових» ефіопів. Булгаківська мова – гостра, влучна, розмах пера майстра.

Венсан Уаттара «Життя в червоному»

Венсан Уаттара "Жизнь в красном"

Повість про жорстокі африканські звичаї по відношенню до жінок. 55-річна «старуха» Йєлі розповідає заїзджому письменнику історію свого життя, історію про «чотири крові», які проходить кожна дівчина з її племені. Це також твір про кохання, свободу, бажання змінити долю, не дивлячись на суворі звичаї. Червоний тут – колір страждання, болю, безправ’я жінки, але і колір пристрасті, нескорення, сили волі, життя.

Томас Гарріс «Червоний Дракон: роман»

Томас Гарріс "Червоний дракон"

Відомий трилер, до речі екранізований. Одна із історій про доктора Лектера Ганнібала. Маніяк з психіатричної лікарні допомагає ФБР у ловах нового серійного убивці, що обрав собі ім’я «Червоний Дракон» – з картини Вільяма Блейка «Великий червоний дракон і Жінка, зодягнена в сонце». Зізнаюсь, при читанні серце билося часто. Добротний психологічний детектив. З подихом страху, напругою, майстерною інтригою.

Чінгіз Айтматов «Топольок мій у червоній хусточці»

Чингиз Айтматов "Тополек мой в красной косынке"

Невелика повість про радянські часи. Аіли Кіргізії. Зворушлива історія кохання шофера Ільяса і тоненької дівчинки Асель – з червоною хусточкою на голові.

Айтматов майстерно і ненудно описує пейзажі, природу, погоду: «Весна в ту пору была в полном цвету. Земля в предгорье полыхала тюльпанами»; «Весь мир пришел в движение, все побежало навстречу: горы, поля, деревья… Ветер бил нам в лицо ведь мы мчались вперед, солнце сияло в небе, мы смеялись, воздух нес запах полыни и тюльпанов, мы дышали полной грудью…»; «Лебеди бывают на Иссык-Куле только осенью и зимой. Весной они залетают очень редко. Говорят, это южные лебеди, летящие на север. Говорят, это к счастью».

Захотілося перечитати інші твори Айтматова, якими зачитувалась раніше.

Василь Стефаник «Червоний вексель»

Василь Стефаник "Червоний вексель"

Смішна новела з життяІвана, що одружився на скупій вдові Парасочці. Одного тільки разу потрібно було чоловікові віднести за дружину документи в інше місто та розплатитися з жидом, та Івану по дорозі вибили три зуби. Червоний вексель про цю «пригоду» Івану виписав лікар. Тішився Іван, що йому вибили три зуби, але йому вдалося сховати гроші жадібної дружини. Тішилась і Парасочка, що чоловіка побили. Усе в стилі Стефаника: лаконічно, іронічно, майстерні портрети.

Едогава Рампо «Червона кімната»

Эдогава Рампо "Красная комната"

Невелика новела. У напівтемній кімнаті з претензією на таємничість, де є червоні оксамитові крісла, круглий міцний стіл з червоною оксамитовою скатертиною, збираються «обрані» – для того, аби раз на тиждень послухати жахливі історії. Новий член клубу Т. розповідає про своє захоплення – на його рахунку 99 жертв. Несподівана розв’язка, як і характерно для справжньої новели. Динамічно, захопливо, професійно.

Оноре де Бальзак «Червона корчма»

Оноре де Бальзак "Красная гостиница"

Новела, що входить до циклу «Людська комедія». Після смачної вечері гості розповідають історії. Німець Герман пригадує випадок із своєї молодості, коли в «Червоній корчмі» було скоєно страшний злочин – убито фабриканта через мішок з золотом. Оповідач новели здогадується, що банкір Тайфер, який слухає цю історію, і є тою людиною, що вбила фабриканта. Усе по-бальзаковськи: багато деталей, виразні портрети, душевні драми, цікавий сюжет.

Андрій Кокотюха «Червоний»

Андрій Кокотюха "Червоний"

Події починаються у 1939 року, коли Україна була частиною Польщі. Герой з народу Данило Червоний, псевдо «Остап» – народний месник, «лісовий бандит», український партизан, хорунжий УПА. Починав з листівок у Польщі, потім в 1943 році був бандерівським партизаном на Волині.

Чотири частини книги – спогади різних людей, що знали особисто Червоного. У 1943 році Данилові 29 років, а виглядає старше. Він командир загону, авторитет. Радянським солдатам каже: «Ми на своїй землі. Захищаємо її зі зброєю в руках». У Червоного шалений дух, герой постійно стримує себе, аби не накоїти зайвого. Остання частина роману – у Воркуті. 10 років таборів і несподівана воля. Усі персонажі вигадані, а неначе читаєш про реальних людей.

Чи сподобалось? Скоріше ні. Якось не проросло, не пройняло. З претензією, але не глибоко.  

Джейсон Метьюз «Червоний горобець»

Джейсон Метьюз "Червоний горобець"

Автор у минулому – агент ЦРУ, тож і сюжет обрав відомий: про спецагентів, таємні операції, зраду, політичні замовні убивства. 25-річну танцівницю балету Домініку Єгорову залучають до СВР, спецвідділу «горобців», де навчають зваблювати чоловіків, аби отримувати від них важливу інформацію. Американський агент ЦРУ Нейт думає, що вербує Домініку.

Кожен розділ завершувався рецептом якоїсь страви – російської, італійської, американської. Потішили рецепти відомих страв: борщ, російські щі, пельмені, деруни. Усе геть не так, як традиційно готується в нас. Навіть склад продуктів дивний. Якщо хтось із читачів-іноземців схоче реально скористатись цими рецептами, не отримує уявлення про справжній смак цих страв.

Бестселер-одноденка. Ані глибини, ані характерів, ані сюжету, ані ідеї. Ні розуму ні серцю!

Марта Брижак «Червона стрічка»

Марта Брижак "Червона стрічка"

Невеличке оповідання, написане львівською 11-класницею. Хлопчик-фотограф, що через все життя проніс кохання до загиблої з його провини дівчини, очі якої були пов’язані червоною стрічкою. Стиль твору дуже простий і по-юнацьки кострубатий, непрофесійний.

Ян Ґал «Червоний заєць»

Ян Гал "Червоний заєць"

З претензією на типізацію дійсноті, а по факту – нудно і нецікаво.

Марина Гримич «Мак червоний в росі»

Марина Гримич "Мак червоний в росі"

Про покоління 60-х років ХХ століття. Інтелігенція, таланти, порожнечя в душі, сильні характери. Майстерний стиль, яскраво і об’ємно виписані персонажі. Сюжет важкий, але отримала задоволення від слова.

Анджей Малешка «Червоний стілець»

Анджей Малешка "Магічне дерево. Червоний стілець"

Читала в поїзді на одному диханні. Твір польського письменника із циклу про магічне дерево, що розкололося однієї ночі від блискавки, з якого потім на меблевій фабриці зробили багато дерев’яних речей. Кожна річ має особливі магічні властивості. Червоний стілець виконує будь-яке бажання людини, що сідає на нього. Чудова, весела, легка, пригодницька, казкова історія про одну сім’ю: батьки-музиканти, троє їхніх дітей і тітка Мариля. Чудова підліткова література!

*****************************

Ось такі «червоні» історії – різні за жанрами, сюжетами. Загадкові, таємничі, енергійні, потужні. Колір себе виправдав!

Розпочинається новий місяць – а значить, на мене чекає новий колір книг!

Читайте також:

«Ідейник» – інструмент для роботи з новими ідеями

Кроссенси на уроках літератури. З досвіду освоєння

Віршокартинка як засіб розвитку творчої уяви

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: