На що орієнтуватись у 2019-2020 н.р.? Топ-10 трендів в освіті

Мої хороші друзі, колеги, однодумці! На початку нового навчального року прийнято будувати плани на майбутнє. Тим більше це актуально для сучасного вчителя, коли не тільки щороку, але і кожен новий день – це несподівані відкриття або дивовижна технологія.

Цього літа я не тільки читала книги і малювала. Пощастило стати учасником кількох Всеукраїнських конференцій, фестивалів, семінарів:

– «V Львівський фестиваль гуманної педагогіки» (м. Львів, організатори: Львівський обласний центр гуманної педагогіки, Львівський ОІППО),

– «Обдаровані діти – інтелектуальний потенціал держави» (м.Чорноморськ Одеської обл., організатори: Інститут обдарованої дитини НАПН України),

– «Ключові життєві уміння ХХІ століття» (м. Київ, організатори: Британська Рада),

– «Підготовка до нового навчального року: поради, ідеї та досвід» (Інтернет-конференція, організатори: освітня платформа «На урок»).

Тож із знанням справи і великим задоволенням хочу поділитися з вами тенденціями в освіті на 2019-2020 н.р. Представляю власну десятку освітніх трендів.

УВАГА! 02 серпня 2021 року стартує курс-практикум “Живий онлайн”. 10 уроків = 10 навичок або лайфхаків онлайн-навчання. Докладніше…

Тренд № 1. Ключові життєві уміння

Уявіть собі аквалангіста без спеціального спорядження, який здатний трохи зануритися у море. Вдягнувши маску, він може побачити більше під водою навколо себе. А у гідрокостюмі з повітряним балоном може зануритись ще глибше і побачити те, про що й гадки не мав.

Між діяльністю і результатом завжди стоїть уміння.

Ми йдемо до «складного суспільства» середини ХХІ століття: нові технології, доступність і велика кількість інформації, віртуальна мобільність і реальність, нові знання, інтеграція наукових галузей, створення екоорієнтованої цивілізації.

Життєві уміння не пов’язані зі знанням конкретної технології, певної дисципліни, але вони пов’язані з якостями особистості: вмінням переконувати, знаходити підхід до людей, здатністю керувати проектами, вести переговорні процеси, організовувати роботу в команді, управляти власним часом, бути стресостійким. У той час як професійні вміння відходять на другий план.

Однієї професії на все життя більше немає. Це означає, що людина повинна постійно навчатися і переучуватися.

Аби відчувати себе комфортно в морі життя сьогодення, нам потрібне спеціальне спорядження – нові ключові життєві уміння.

У 2016 р. на Всесвітньому Економічному Форумі в Давосі було сформульовано 10 основних умінь майбутнього – надпрофесійних, «гнучких». Цей перелік окреслив найголовніші тенденції:  що потрібно знати і вміти у новому складному світі.

• комплексне багаторівневе рішення проблем
• критичне мислення
• креативність у широкому смислі
• уміння керувати людьми
• взаємодія з людьми
• емоційний інтелект (EQ)
• формування власної думки та прийняття рішень
• клієнтоорієнтованість
• уміння вести переговори
• когнітивна гнучкість

Половина цих навичок пов’язана з умінням спілкуватися з людьми, домовлятися і керувати ними, розуміти їх і служити їм. А друга половина вказує на здібності мозку: уміння швидко мислити, придумувати рішення проблем, генерувати нові ідеї, працювати з системами систем. Здавалося б, очевидні речі. Усі ці навички затребувані і зараз. Та через кілька років вони стануть ще популярнішими.

Важлива ознака світу, що народжується, – персоналізація: перехід до навчання, побудованого навколо людини: освітні технології для персональних траєкторій в навчанні, кар’єрі, здорового образу життя. Акцент усе більше зміщується на саму людину, її здібності, свідомість і кооперацію з іншими людьми. Тому крім своїх предметних областей вивчайте людей і їхні потреби.

З цього ж випливає, що роздуми про те, які проблеми доводиться вирішувати сучасній освіті, лежать не тільки в площині придбання тих чи інших знань, компетентностей, а перш за все у розвитку того внутрішнього світу людини, який і створює людське буття. Учитель оцінює не тільки знання, а й навички, проблеми, що виникають: як вибудовувати проектну роботу, як з’єднати індивідуалізоване навчання і здатність створювати нові творчі колективи, як навчити дітей у меркантильному світі бути волонтерами.

Докладніше про ключові уміння підготувала велику статтю “Ключові життєві уміння ХХІ століття в школі”, що опублікована в журналі «Зарубіжна література в школах України» (№ 3, 2019).

Зміст № 3, 2019

Тренд № 2. Цифрові технології у навчанні

Цифрові технології – це використання цифрових інструментів у роботі вчителів і в самостійній навчальній діяльності учнів.

Важливий наслідок цифрової революції – вибухове зростання доступної (і потенційно корисної) інформації у різних формах – не тільки традиційно текстової, а й візуальної, звукової.

Усе паперове поступово переходить в електронний формат.

Одночасно цифрова революція підриває успадковану з минулого методичну основу школи. Нікому не потрібні «ходячі енциклопедії».

Цифрові технології вперше в історії дають можливість забезпечити індивідуалізацію для кожного учня освітньої траєкторії, методів і темпу освоєння навчального матеріалу.

«Безперервне навчання» (lifelong learning) стає не просто красивим терміном, а способом життя. Ми все частіше зустрічаємо тих, хто дивиться онлайн-курси замість серіалів або підвищує свою кваліфікацію онлайн. Навчання проходить незалежно від місцезнаходження і відбувається при використанні портативних технологій.

Мої улюблені платформи на сьогодні, які використовую для підготовки до уроків: Mentimeter, Kahoot, Worditout, Wordart, QRcoder.

У світі цифрових і технологічних можливостей недостатньо вміти користуватися технологіями, важливо розуміти, як за допомогою технологій можна поліпшити своє життя, підвищити професійні можливості і якісно виконувати свою роботу.

Тренд № 3. Гейміфікація навчання

Факт, що класно-урочна система освіти змушена конкурувати з явищами масової культури – індустрією розваг (у тому числі комп’ютерними іграми), засобами масової комунікації, соціальними мережами.

У широкому сенсі гейміфікація – це процес і результат застосування підходів, елементів і технік, характерних для ігор, у неігрових процесах з метою підвищення мотивації учнів, їх залучення до навчання, розв’язування різних освітніх завдань. «Гейм» (гра) виступає за такого підходу як основа навчальної діяльності.

Гуру гейміфікації Ю-кай Чоу у книзі «Гейміфікація на практиці»  розповідає про те, як підвищити ефективність навчання, граючи:

«Моя кінцева мета, якщо хочете місія, полягає в тому, щоб забезпечити повсюдне впровадження принципів світової Гейміфікації у всіх типах галузей. Створити світ, який буде приємний і продуктивний. У цьому світі більше не буде поділу між тим, що люди повинні робити, і тим, що вони хочуть робити – наше життя стає краще, коли ми проводимо час, насолоджуючись всім, що ми робимо».

Сучасні технічні засоби дозволяють зробити fun (почуття задоволення) синонімом навчання. У запропонованій системі використовуються всі види fun, наприклад, Hard Fun: приймати виклик, долати складнощі, вирішувати проблеми; Easy Fun: досліджувати нові світи з інтригуючими персонажами, брати участь в сутичці; Serious Fun: поєднувати приємне з корисним, створюючи новий навчальний контент; People Fun: кооперація, співпраця, спілкування та ін.

«Створюючи умови, аби робочий процес і пошук інформації були джерелом задоволення, ти допомагаєш людям, які виконують свою роботу, відчувати себе добре» (Ю-кай Чоу).

Що привносить у навчання гейміфікація:

– Геймплей має пізнавальну користь, оскільки, як виявляється, ігри покращують увагу, здатність концентруватися і час реакції;

– Ігри позитивно впливають на мотивацію, тому що розвиток за допомогою ігор приводить до поступового навчання і нарощування досягнень;

– Ігри мають емоційну користь – вони підвищують настрій і укріплюють позитивний емоційний стан.

 «Вчися граючи!» – оптимістичне гасло гейміфікації у навчанні.

Тренд № 4. Розвиток креативності

Перші асоціації, що випливають у голові, коли чуєш слово «креативніть» – це оригінальність, нестандартність, нешаблонність, допитливість, винахідливість, гнучкість, нестереотипність, нові ідеї, створення.

Креативність – необхідна складова для успішної людини.

Це здатність бачити те, чого ще немає. Оскільки більшість рутинних операцій буде автоматизовано, від людини все більше вимагатиметься вміння мислити нестандартно і створювати нове, адекватне сучасному світові.

Пам’ятаємо, як відповів Мікеленджело на питання, як до нього прийшла ідея досконалого образу статуї Давида: «Я побачив ангела у шматку мармуру, і мені захотілося звільнити його».

Доктор філософії Джон Моравєк при спробі описати суспільство майбутнього запропонував чудову метафору. Люди майбутнього – це «нестримні генератори ідей»:

– креативні, ініціативні люди з гарною уявою, які можуть працювати завжди, скрізь і з усіма;

– для них немає вікових обмежень;

– вони не лякаються провала;

– здатні застосовувати свої знання і досвід у найбільш різних соціальних і організаційних конфігураціях;

– мають високу мотивацію до співпраці і створення соціальних зв’язків;

– відкриті для обміну знаннями і швидко вчаться через практику [4].

Це дуже схоже на сучасних дітей з їх бурхливою уявою, бажанням проявляти себе в різних ситуаціях. Завдання школи – підтримати готовність до нового, до відкритої взаємодії.

А в чому різниця між креативністю і творчістю? Часто ці два поняття змішуються і використовуються як синоніми.

Найпростіше пояснити так: креативність – це процес, творчість – це продукт. Малювання пейзажу, вибір місця для роботи, об’єкту природи, фарб, художньої техніки, рамки для майбутньої картини – це креативність. Сам малюнок-пейзаж – це творчість.

Розвиваючи креативність, ми відкриваємо простір свободи і можливостей для  обдарованих дітей.

Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.

У книзі голландських авторів Ф. Монкcа та І. Іпенбурга обдарованість представлена ​​як потенціал, який може проявити себе (і тоді яскраво виражені неординарні здібності дитини в тій чи іншій області або в декількох відразу виявляться в повній мірі), а може так і залишитися лише потенціалом, якому ніхто не допоможе реалізуватися. І саме педагог, чуйний і небайдужий, здатний «підштовхнути» дитину, поки не зійшла нанівець її потреба в розвитку, адже вдосконалення будь-якого таланту вимагає керівництва і стимуляції.

Обдаровані діти, новатори, креатори – інтелектуальний потенціал України. Отже, сміливо, щедро і креативно на уроках і в позакласній діяльності використовуйте практичні прийоми розвитку творчих здібностей учнів.

Тренд № 5. STEAM-освіта

STEAM – це популярний напрям в освіті, при якому в навчальних програмах посилюється природничо-науковий компонент + інноваційні технології.

Акронім STEАM охоплює:

Science (природничі науки),

Technology (технології),

Engineering (технічну творчість),

Art (мистецтво),

Mathematics (математику).

Дана технологія заснована на застосуванні міждисциплінарного і прикладного підходу в єдину схему навчання. Навіщо?

Через розвиток технологій близько 2 млрд. робочих місць можуть звільнитися у наближчі 10 років. Людей замінять роботи, наприклад, у таких професіях: продавець, бехгалтер, швачка, нотаріус, оператор call-центру, носій, екскурсовод, коректор, турагент. (Результати досліджень Оксфордського університету про майбутнє людства.) У недалекому майбутньому з’являться професії, які будуть пов’язані з технологією і високотехнологічним виробництвом: IT-медик, біоетик, тренер творчих станів, тренер з майнд-фітнесу, медіаполіцейський, техно-стиліст, сіті-фермер та ін. Майбутні фахівці потребують на всебічну підготовку і знання з різних областей.

За STEAM-освітою проводиться багато семінарів, Інтернет-конференцій, розробляються прийоми і форми роботи. Ці технології використовують також у вивченні творчих, гуманітарних дисциплін. Слідкуйте за розвитком і впроваджуйте STEAM-освіту у практику власних предметів!

Тренд № 6. Тексти «нової природи»

Це одна з моїх улюблених тем,  представлена на сайті «Натхненник» окремою рубрикою. Кніглі, кроссенс, лепбук, тревелбук, антибук, хмарка слів, печа-куча, інсталяція, плейкаст, глог, віршокартинка, мудборд…

Ми не можемо сьогодні вчити дітей так, як учили вчора. Як розробити урок по-новому? Як вчитися разом з дітьми?

Попередня історія людства пов’язана з використанням лінійних друкованих текстів, що сформувало і відповідну модель  читання, і відповідну модель мислення (аналітичне, критичне мислення). Розвиток цифрового світу веде до нових форм спілкування і творчості. В освітньому процесі перемагає візуалізація: скрайбінг, скетчноутінг, інтелект-карти та інші інструменти. «Цифровими аборигенами»називають всіх тих, хто народився і виріс в оточенні комп’ютерів, mp3-плейєрів, відеокамер, сотових телефонів та інших  цифрових іграшок. Для цих людей Всемережжя стало невід’ємною частиною світу.

Тексти «нової природи» – це складне текстове утворення, у якому поєднуються вербальні та невербальні елементи. Вони створюють певну візуальну смислову єдність, що комплексно впливає на свідомість.

Особливості текстів «нової природи»:

• відмова від лінійності в побудові і сприйнятті тексту;
• стиснення обсягів тексту зі збільшенням інформаційного навантаження на його одиницю;
• орієнтація на «дрібні структури»;
• коригувальний характер різних знакових систем у відображенні змісту;
• зростання інтерактивності;
• розвиток форм зворотного зв’язку.

Найбільш поширені моделі текстів «нової природи»:

• зображення + написи/ підписи (бігборд, плакат);
• серія зображень + написи / підписи, що їх супроводжують (комікс, альбом);
• вербальний текст + зображення без напису / підпису (листівка, художній тест);
• основний вербальний текст + зображення і супроводжувальний напис / підпис (газетно-публіцистичні, документні, наукові, науково-популярні).

На уроці робота з текстами «нової природи» – одне задоволення. Це, як правило, займає небагато часу, і до того ж наближує покоління «люди екрану» до покоління «люди книги».

Тренд № 7. Простір впливає на навчання

Головна ідея цього тренду: будь-яке місце для дитини – це частина освітнього середовища. Весь світ працює на навчання: не тільки шкільна будівля, а й вулиця, на якій живе дитина, місто, країна.

Підхід до вибору простору сучасного уроку повинен бути багатофункціональним. Нові школи проектуються за зовсім іншими принципами, щоб відповідати новим методикам. Іноді потрібні маленькі приміщення, де учень може попрацювати в тиші; іноді – великі відкриті простори, придатні для спільної роботи, щоб можна було підходити один до одного, задавати питання. Наприклад, створюється більше прозорих перегородок між класами, щоб ті, хто проходить повз, бачили, чим займаються інші, адже це пробуджує цікавість.

Простір уроку може розкріпачувати учнів, а може пригнічувати і навіть викликати хвороби. На жаль, наші діти, що живуть в скаженому ритмі цивілізації, схильні до гіподинамії і дуже мало часу проводять на свіжому повітрі.

В європейських країнах досить поширена практика проведення уроків поза стінами школи, а у нас це ще рідкість і практикується не в кожній школі. І даремно. Потенціал у занять на природі дуже високий. При цьому не обов’язково виходити далеко за межі школи, для багатьох предметів цілком достатньо шкільного подвір’я.

Минулого навчального року я провела багато уроків на природі, або так званих «пленерних уроків». (Докладніше про технологію пленерного уроку – тут). Це уроки на відкритому повітрі, просто неба, на природі. На таких заняттях учні бачать зв’язок між навчальним матеріалом і реальним світом, власним досвідом.

Назва такого типу уроків походить від практики художників-пленеристів. Пленер (від франц. «на відкритому повітрі») – термін, що означає правдиву передачу кольору на картині в природних умовах, за активної ролі сонячного світла і повітря.

Головна особливість пленерного уроку: підключення всіх каналів сприйняття: зір, слух, смак, нюх, дотик, інтуїція. Вони націлені на цілісне, двопівкульне сприйняття інформації – логічне й образне; на розуміння багатств навколишнього світу в усіх його проявах.

Людина є «єдиним органом сприйняття», стверджують учені. Відчуття світу у його об’ємі, цілісності й різноманітності і становить красу життя.

Мою статтю «Пленерні уроки – уроки мислення серед природи» читайте в улюбленому журналі «Зарубіжна література в школах України» (№ 5, 2019).

Тренд № 8. Формувальне оцінювання

Важливі принципи сучасного уроку – активність і свідомість. Здорова дитина мотивована на успішне навчання, дослідницьке ставлення до життя, увагу до свого внутрішнього стану. Та без допомоги вчителя учню складно навчитися керувати собою. Саме єдність цілей вчителя і дитини веде в кінцевому підсумку до певних результатів, коли кожен учень може дати оцінку своєї діяльності на уроці. Це викликає в дітей почуття радості і своєї значущості.

Навчання й оцінювання – нероздільні процеси. На наших очах змінюються підходи до оцінювання результатів навчання: від накопичення оцінок у журналі та фіксації рівня знання-незнання, уміння-невміння, до прагнення побудувати процес навчання на засадах педагогіки партнерства, компетентнісного підходу. 

 Одним із таких підходів є формувальне оцінювання, яке вважають оцінюванням для поліпшення навчання. Це інтерактивне оцінювання учнівського прогресу, що дає змогу вчителям визначати потреби учнів, здійснюючи постійний зворотний зв’язок:

Чого я навчився за урок?

Що для мене залишилося нез’ясованим?

Які запитання я б поставив учням, якби був учителем?

Позитивно налаштований учитель пропонує учневі допомогу у виконанні завдання. Чим більше інформації отримує вчитель про те, що учні знають, як міркують,  що вчать і як, тим більше має можливостей для корегування процесу. 

Для учня формувальне оцінювання слугує рекомендацією до дії, а не педагогічним вироком. Такий підхід сприяє підвищенню навчальної мотивації й самостійності учнів.

Тренд № 9. Медіаосвіта

До теперішнього моменту ми спостерігаємо вибухове зростання популярності соціальних мереж (обігнали телебачення і друковані медіа) і візуальних джерел інформації (YouTube, Instagram).

Медіаповідомлення формують наше сприйняття реальності. По великому рахунку, всі медіапродукти є рекламою, оскільки вони пропонують конкретні цінності, стиль життя, стимулюють споживацький інтерес, схвалюють патріотизм, підтримують (критикують) дії влади. Пересічний користувач має змогу досягати глобальної аудиторії і велику палітру засобів, щоб переконувати інших та впливати на них.

Як ми можемо бути певними, що не поширюємо шкідливих ідей та меседжів через нашу активність у соціальних мережах? Для цього потрібно володіти медіаграмотністю.

З безлічі визначень, що таке медіаосвіта, мені найбільше подобається таке:

Медіаосвіта – це процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі мас-медіа з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, вмінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів, навчання різним формам самовираження за допомогою медіатехніки. Тобто людина повинна мати можливість та вміння активно використовува­ти інформаційне поле преси, радіо, телебачення, кінематографа, Всемережжя (за О. Федоровим).

У школах уроки з медіаосвіти проходять як обговорення тем, дискусії, підготовка презентацій, аналіз кінофільмів, новин, реклами. Часто й у великому обсязі використовуються фото й відеоматеріали. Учні презентують невеличкі власні дослідження й проекти, розробляють і захищають актуальні теми. Найбільшу цікавість серед тем курсу у старшокласників викликають питання маніпуляцій та навіювання за допомогою засобів масової комунікації.

Б. Мак-Махон, один із активістів медіаосвіти, пише, що «в епоху тероризму та війн ХХІ століття медіаосвіта молоді стає важливою вимогою демократичного суспільства».

Тренд № 10. І наостанок ще один тренд для педагогів – стрес-менеджмент.

«Що тільки не вигадають!» – скажете ви. У мене самої така думка з’явилась, коли почула це слово.

Не секрет, що професія педагога – одна з найбільш стресових. Тому у вчителів і відпустка найдовша з усіх професій.

Фахівці зі стрес-менеджменту стверджують, що стресу не потрібно лякатися. Нам варто вчитися розуміти свої емоції, емоції наших близьких. Тоді і стресів буде менше.

Як керувати стресом? Існує маса можливостей:

– Складання списку речей, які приносять вам задоволення. (Для прикладу мій «Список 100 радостей»).

– Малювання (прості дудлінги, зентангли, рисочки, квіточки).

– Зліпити свій страх з тіста/пластиліну, а потім трасформувати його.

– Вправа «Три хвилини для тебе». Коли ви приходите додому, спробуйте 3 хвилини, не перебиваючи, послухати свого чоловіка, свою дитину, свою маму… Спробуйте і подивіться, який ефект відбудеться, коли ви застосуєте цю вправу.

Докладніше про стрес-менеджмент і способи керування своїми стресами у нашій професії планую розказати у своїй щомісячній рубриці «Фахові проблеми» в жовтневому номері журналу «Зарубіжна література в школах України».

***

Сподіваюсь, стаття була для вас корисною. Знання цих десяти трендів в освіті на 2019-2020 н.р. допоможе вам не загубитися в загальній масі інформації.

Можливо, вас також зацікавить:

Онлайн-курси Анни-Марії Богосвятської

Електронний посібник “50 смачних ідей для уроків”

10 освітніх трендів і технологій у 2020-2021 н.р., які допоможуть вам зорієнтуватись

Електронні картки «Тренінг для мозку: комплекс вправ у ритмах природи»