Як я читала рожеві книги

Літо в мене проходить під гаслом «Я – художник!» (Докладніше тут.) Але ж у душі я залишаюсь філологом. Поєднавши ці два ремесла, народилась ідея читати «кольорові» книги – твори, в назвах яких є колір.

Протягом червня читала сині і блакитні книги.

Липень загадала прожити з рожевим кольором. Спочатку склала список творів, у назвах яких згадується рожевий колір.

Книги, в назві яких є рожевий колір

Вільного часу під час відпустки багато, тож і прочиталося багато, тим більше, що в основному це невеликі оповідання або повісті.

Як і попереднього місяця, враження від читання книг певного кольору – незвичні, але дуже позитивні і приємні!

Запрошую разом зі мною у мандрівку по «рожевих» творах світової літератури.

маяк, книги, рожевий колір

Ерік-Емманюель Шмітт «Оскар і рожева пані». Не повірите, читала вперше. Хоча твір давно включено до шкільної програми зарубіжної літератури, та все якось руки не доходили.

Здивувалась, що це невелика книга. Думала, буде сторінок 300, а тут – ледве 100 сторінок крупним шрифтом. 14 листів до Бога безнадійно хворого десятирічного Оскара. І пані в рожевому, яка до нього приходить щодня. «Бабця-Ружа» – називає її хлопчик.

Ця дотепна вигадлива жінка дарує Оскару три ідеї:

– писати листи до Бога,

– загадувати Богу не більше одного бажання на день (і то: просити не матеріального, а духовного),

– дарує гру-легенду про дванадцять чародійних днів до Нового року. «Протягом дванадцяти останніх днів року ми можемо спрогнозувати погоду на дванадцять місяців наступного року. Треба спостерігати за кожним днем, щоб отримати картину місяця в мініатюрі. 19 грудня характеризуватиме січень, 20 – лютий, і так далі, аж до 31 грудня, яке передвіщатиме грудень наступного року». Рожева пані пропонує Оскару вдосконалити цю гру: «Від сьогодні ти спостерігатимеш за кожним днем, кажучи собі, що цей день дорівнює десятьом рокам».

Так Оскар проживає майже 120 років за 12 днів.

Дуже зворушлива історія, світла. Про дружбу, про перше кохання, силу духу, віру. Про цінність життя, кожного дня. Так, саме рожева історія. Кольору вранішнього сонця, світанку, надії.

рожеві хмари, Еріх Шмітт "Оскар і Рожева пані"

Наталі Спасова «Перше кохання на Рожевій вулиці». Роман для підлітків, написаний тринадцятирічною македонською авторкою, коли вона навчалась у 7-му класі.

Вулиця Рожева, будинок номер 24. «Дивно, на цій вулиці немає нічого рожевого». Рожева фарба з огорожі з часом облізла. Родина Марковських. Брат і сестра Даніель і Александра. Сусід Боян. Перше кохання, перше побачення, яке не сталося через аварію на мотоциклі. Усе налагодиться в липні.

Читається залпом. Дуже непоганий твір для підлітків. Рожевий тут – колір першого кохання, дитячих мрій, підліткового щастя.

пелюстки рожеві, Наталі Спасова "Перше коханя на Рожевій вулиці"

Ще один підлітковий роман – «Рожеві окуляри» Олени Радковець.

Головна героїня Леся. Перші дві частини дія повісті відбувається влітку. Слабий стиль, мова, мовленнєві штампи. Нудно. І нецікаво.

«Сьогодні у школі нам задали написати твір на тему: «Внутрішній світ людини, і як вчинки інших можуть вплинути на нас». Я написала про «рожеві окуляри».

«Ви ніколи не задумувались над тим, як довго жили в рожевих окулярах і наскільки кардинально змінилось ваше життя, коли опинилися без них?»

Пройшов рік нецікавих стосунків героїні з хлопцем, у якого вона була закохана. Знову літо. Рожево-щасливий кінець.

рожеві стрази, Олена Радковець "Рожеві окуляри"

Повість Артема Чеха «Рожеві сиропи». Школяр Ваня, дід Афанасій і листоноша Сергій Валентинович знаходять скарб – залізний ящичок розміром зі шкільний пенал. У ньому – три камінці: «Один пурпурний, великий, розміром з волоський горіх, другий – менший, бірюзового відтінку, і третій – найменший… мав жовтуватий відтінок». Камінці випромінюють особливу енергетику і, як виявляється, надають власникам магічні властивості.

Сергій Валентинович усе життя мріяв про виграш у лотерею. І раптом взяв джек-пот. Дід Афанасій став людиною номер один у районі. Ваня почав багато читати і став найрозумнішим з усіх своїх знайомих.

Одного разу юнак натрапив у місцевій бібліотеці на легенду «Три сили хана Батия». Виявилось, хан володів невеликим шкіряним сундучком, в якому були сховані три міцні долі. Завдяки ним полководець отримував ясний розум, незліченні багатства та абсолютну владу.

Що станеться з героми далі – читайте.

А при чому тут «рожеві сиропи»? Друг Вані Родіон тримає біля себе дитячий сироп від кашлю. «Колір у сиропу красивий. Це мене надихає».

Артем Чех талановитий стиліст, але з сюжетами явно не склалося. Якось просто. Не тягне ані на казку в форматі В.Рутківського, ані на серйозну літературу.

І все ж чекаю від письменника «прориву». На «Форум книговидавців-2019» заявлена його нова книга «Район «Д».

рожеві сніжинки, Артем Чех "Рожеві сиропи"

Віктор Єрофєєв «Рожева Миша: роман». Харків: Фоліо, 2018. Перекладено українською мовою Л.А. Грушевим. Магічно-політичний роман для дорослих з докладним описом підводної імперії Цар-Дна, написаний від імені 11-річної російської дівчинки Марусі Менделєєвої. Провідниця і помічниця Марусі у цьому підводному царстві – Рожева Миша, яка, як виявилося, володіє надздібностями.

На Новий рік тато вручив Марусі подарунок. «Рожева Миша була іграшковою і не іграшковою, якою і має бути іграшка майбутнього. Вона вставала на задні лапи, танцювала, вимахуючи хвостиком, відповідала на питання, бігала і навіть літала по кімнаті. Літаючи, вона раптом перетворювалась на справжній НЛО з прожекторами і зеленими чоловічками, а потім миттєво з літаючої тарілки знову ставала Мишею. Вона їла солодощі, обожнювала цукерки з лісовими горіхами. Вона керувала спортивною машиною, годувала голубів, уміла прикидатися мертвою, сідала на шпагат, нрала у великий теніс, була шульгою. Тримаючи склянку морквяного соку в лівій лапі, вона вела розмови на рівних з королями та принцами, була бомбардиром, могла легко вскочити в екран телевізора і стати учасником мультика».

Як вам такий опис? Рожева Миша до всього переліченого вміє розмовляти і обіцяє Марусі, що цей рік буде для них обох надзвичайним.

Сюжет дуже нагадує керролівську «Алісу…».

«Люди! Збулося! Грім гримить, земля трясеться, піп… Збулося велике російське пророцтво! Піп на курці мчить, попадя йде пішки… Збулося! Завертай, мужик! Уві сні і наяву весь глобус зхибнувся, здурів, злетів з котушок. Куди ти мчиш, Америко? Агов, Європо! Росія вже нікуди не несеться, але зате задкує раком. Мусульмани, ать-два! Китай, дай на чай! На що жити? У кого вірити? Люди! Зруйновано все, що могло впасти, потонули всі, хто вмів і не вмів плавати!

Так казав мій тато. Розмахуючи руками.

Він потонув. І мама – теж».

У Дно, охоплене «епідемією безглуздя», затягує батьків Марусі. Цей образ – гротескна картинка негативних проявів нинішнього російського життя з його псевдоцінностями. Навіть не уявляю, як російський письменник наважився написати таку книгу!

Маруся вирішує врятувати тата з мамою.

«Незабаром запрацювали мотори, почалося занурення. Навколо нас ворушився підводний світ… Я боялася, що побачу скелети. Я страшенно боялася, що побачу моїх утоплеників, маму і тата, яких розривають на шматки акули. Але навколо були тільки дрібні риби. Ми пливли на підводному човні, опускаючись усе нижче і нижче».

Подолавши безліч поневірянь, дівчина сама потрапила в клешні Смерті, в якості якої працював на дні Краб-Велетень.

«- Життя прекрасне.

– Не кажіть банальностей, – строго сказала Піпа. – Нам із Дна видніше».

рожева свіча, Віктор Єрофєєв "Рожева Миша"

Микола Трублаїні «Крила рожевої чайки». Із задоволенням прочитала це невелике оповідання.

Холодна полярна ніч. Два місяці без сонця. Ескімоси на острові ледве виживають. Незвичні імена: Овайюак, Навалук, Мамаюк, Ілавірник.

Юна Мамаюк за намагання врятувати батьків від голодної смерті і вбиту з лука рожеву чайку приречена на вигнання, адже крила рожевої чайки приносять нещастя. Та незвична дівчина з континенту Анка забирає Мамаюк з собою і відкриває для мешканців острова птаха над птахами (літак), байдарку – переможницю криги (криголам), нарти, що бігають без собак (аеросани), ярангу, де лікують (лікарню).

Тож крила рожевої чайки насправді приносять казку для острів’ян.

рожева перо, Микола Трублаїні "Крила рожевої чайки"

Діана Джонс «Пухнастий рожевий гриб». Неймовірно майстерне оповідання! Кожне слово на своєму місці. Персонажі, образи, діалоги об’ємні, живій, справжні, з гумором. І на цьому тлі дивні пухнасті рожеві гриби, що заполонили будинок чудернацької родини.

рожеві гриби, Діана Джонс "Пухнастий рожевий гриб"

Сейтьо Мацумото «Сезон дощів і рожева ванна». Японський детектив. Депутат міської ради Гісуке Канезакі випускає політичну газету «Мінчі» на принципах справедливості і безкомпромисності. Його юна коханка Кацуко з сусіднього міста заворожує Гісуке, коли вона купається у рожевій ванні європейського типу – довгій і глибокій. Тут у воді можна вільно рухатись, перегортатись, робити гімнастику для тіла, що покращує кровообіг. Подібну ванну депутат встановлює у себе вдома, не дивлячись на бурчання старої дружини. Ревнощі до товстого і виконавського редактора своєї газети Кензо Дої призводить до вбивства у рожевій ванні під час сезону дощів.

Роман з ароматом японських традицій, страв, характерів, поведінки, етикету.

рожеве намисто, Сейте Мацумото "Сезон дощів і рожева ванна

Віктор Астафьєв «Кінь з рожевою гривою». Оповідання про «рожеве» дитинство, коли всі почуття і сприйняття особливо живі, бурхливі, справжні, щирі. Мрія про пряник конем з рожевою гривою із помадки. Збір ягід і рибалка з сільськими друзями. Страх перед бабусею за обман, небажання повертатися додому. І доброта бабусі, яка все пробачає і привозить онуку-сироті з міста омріяний пряник.

Оповідання написано блискучим слогом. Ефект присутності всередині картинки спогадів. В кінці неможливо утримати сльози.

сакура, рожевий колір, Віктор Астафьєв "Кінь з рожевою гривою"

Тарас Єфименко «Рожеві крила: поезії». Досить непогана збірка віршів. Залишає післясмак легкості, замріяності, захоплення від словотворення і образів автора.

***

вітер пестить мої легені –

розриває сорочку на грудях –

я уже не людина й не геній –

я озима пшениця у грудні_

***

Я сьогодні знову, лягаючи спати,

Відчув на лопатках рожеві крила.

Ти притули вухо до мого серця

І теплими очима послухай,

Як риби цілують стінки акваріума.

З почуттям сонетного захоплення

Купаються в меду, мов закохані комарі,

Згортаючи губи у трубочку,

Висмокчують жир по чужих тарілках.

Тим часом вітер відносить геть

Мрію юної скрипальки.

***

Світанок, а пір’їнки фламінго

Летять на землю рожевою легкістю,

***

фламінго, рожевий колір, Тарас Єфименко "Рожеві крила"

Ось такі вони – «рожеві» твори. Різноманітні за жанрами, настроєм, глибиною.

Рожевий колір сприяє здійсненню надій, вмінню заглянути всередину себе і знайти відповідь. Підсилює любов, прощення, розуміння. Налаштовує на мрійливий лад, повертає в дитинство, у перше кохання. Колір теплий, м’який, світлий, прозорий. Сама ніжність і лагідність!

Насичуйтесь рожевим кольором – читайте «рожеві» книги.

рожевий пісок, берег моря, рожевий колір, книги з назвами рожевого кольору

Читайте також:

Що читати влітку

30 неймовірних ілюстрацій про книги і читання

Як заохотити учнів до читання. 12+1 ідея

Хорхе Букай. 5 надихаючих афоризмів і казка-мініатюра

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: