Похвала – джерело сили дитини

У відомого автора притч о. Бруно Ферреро є повчальна історія «Нагадування».

– Моя жінка така нечупара, – казав якось один товариш іншому, – скільки часу їй про це не нагадую, а вона щороку стає лише гіршою.

– А моя дружина така молодець, я теж не забуваю їй про це нагадувати і вона стає дедалі кращою, – відповів товариш.

Похвала – дуже дієвий, важливий і тонкий інструмент у вихованні дітей. Добре вчительське слово діє на дитину, яка потребує підтримки та уваги, як жива вода, що потрапила на зів’ялу квітку.

Монгольське прислів’я звучить:

У доброму слові тепла на три зими, а в злому – морозу на півроку.

В Україні кажуть:

Від теплого слова і лід розмерзає.

Ласкаве слово краще карбованця.

Усі гуманні педагоги-класики у спілкуванні з дітьми робили опору на теплому, щирому слові підтримки, говорили про те, що не буває забагато любові до дитини, забагато доброти. Просто наші вчительські любов і доброта повинні бути мудрими.

В.О. Сухомлинський писав: «…будьте обережними, щоб слово не стало батогом, який, торкаючись ніжного тіла, обпалює, залишаючи на все життя грубі рубці. Саме від цих доторків отроцтво і здається… пустелею… Слово педагога повинно насамперед заспокоювати».

Не обов’язково казати кожній дитині, що вона талановита, успішна, розумна. Безмірна і незаслужена похвала втрачає цінність і сенс, привчає дитину до дешевого успіху. Просто схвально описуйте, що відчуваєте, бачите і чуєте, намагайтеся помічати все, що у дитини добре виходить, похваліть за дії, зусилля і старанність.

З коротких похвальних описів учні день за днем вчаться розуміти, в чому їхня сила. Ситуації, коли в дитини проявляється все найкраще, стануть для неї джерелом сили, її ресурсом, емоційним банком, до якого вона зможе звертатися в хвилини сумніву або розгубленості.

Давайте цю підтримку, випромінюйте її поглядом, даруйте її всім серцем, вона так потрібна вашим учням!