Книга, написана 16-річною письменницею Анн-Софі Брасм. Твір, який неоднозначно обговорюють на батьківщині авторки і за її межами: від абсолютного несприйняття до щирого захоплення.
Мене перш за все привабила назва. «Дихай!» Зі знаком оклику. Коротко. І якось життєствердно. Мотивуюче.
Історія починається з кінця. А потім із спогадів героїні складається ланцюжок подій, що призводить до трагічного фіналу.
Твір, розказаний від імені парижанки Шарлен Боер, якій 19 років.
Назви розділів:
Забути.
Задихатися.
Дихати.
Грати.
Терпіти.
Любити і бути любою.
Програти гру.
Дивитися, як ти спиш.
Невеликий роман, приблизно 130 сторінок. Але насичений. Дві дівчини-подруги. Та, що живе легко і надихає, веде за собою, домінує. І друга, яка дозволяє собою керувати, одержима, позбавлена власної волі.
Світ підлітків – це контрасти, крайні позиції. Немає середини, немає «та – та». Тільки «або – або».
Усе одкровенно і гостро. Домінування – відкрите. Неприязнь – неприхована. Дружба – жагуча, самовіддана. Зрада – болісна до смерті. Почуття оголені, відверті.
Відповідаючи назві, у книзі справді багато рядків присвячено диханню: задихаюся у натовпі, гніт задухи, прагнення задушитися, подих смерті боровся з подихом життя, повітря входить у мене і заповнює легені, дихати на повні груди, моє горло стискалося – я задихалася…
Подруга головної героїні Сара говорить до Шарлін одного дня: «Я задихаюся від тебе».
І не дивно, що зброя, яку обирає Шарлін, аби покінчити з подругою, – це подушка. Зброя, що забирає дихання.
Перемога? Поразка? Цинізм? Хвороблива прив’язаність? Самотність? Бунт?
Кидається в очі сміливість розкриття внутрішнього світу персонажа-підлітка. Цим думкам і почуттям віриш, причому віриш до холодних мурашок на шкірі, до болю в серці.
І здогадуєшся, що, мабуть, Шарлін не єдина, хто носить у собі відчуття зради, зневаги, господарювання, намішок з боку найліпшої подруги. І прагне повернути своє життя, відродитися, навчитися наново дихати. Будь-якою ціною!
bogosvyatska.com 
Напишіть відгук