Рецепти щастя зі всього світу. Книга Хелен Расселл “Атлас щастя”

Сьогодні, у міжнародний день щастя, розкажу про книгу, яка мене полонила. Це «Атлас щастя» Хелен Расселл. Тут зібрані рецепти щасливого образу життя і мислення з багатьох країн світу.

Зручна структура кожного розділу:

– країна,

– концепт щастя, притаманний країні,

– опис звичайного дня представника нації,

– і дуже цінна річ: резюме в кінці кожного розділу з порадами, як досягнути такого стану.

Авторка відомого бестселлера «Хюґе, або затишне щастя по-данськи», Хелен Расселл продовжує знайомити мешканців ХХІ століття з традиціями «сусідів», яким вдається в цьому прискореному світі інформаційного цунамі і наношвидкостей знаходити час і можливість для ЖИТТЯ, затишку, комфорту, радості, щастя, задоволення.

Щастя по-грецькі, наприклад, – концепт «меракі»: повністю віддатися улюбленій справі, з пристрастю. Якщо театр – то три дні дивитися! («Якщо ти не любиш театр, ти не грек».) Якщо національний гімн співати – то всі 158 куплетів!

Або в Ісландії кажуть: «техта реддаст» – усе налагодиться. Що б не сталося – «техта реддаст!». Потомки вікінгів і країни, в якій суворі інопланетні пейзажі, знають, що будуть щасливими, не дивлячись ні на що.

І моє бажання, яке випливає з філософії «читай і дій!», – спробувати відчути на собі ці рецепти щастя різних країн. Влаштовувати тематичні тижні, а колись і місяці, присвячені втіленню конкретного унікального концепта щастя з різних куточків світу. Це буде рік кругосвітніх віртуальних «щасливих» подорожей.

По можливості протягом тематичного періоду дивитись фільми (художні і публіцистичні) цієї країни, читати книги національних авторів, пробувати інші національні розваги (їжа, музика, звички тощо). Аби перейнятись темою усіма клітинами тіла і органами чуття.

Запускаю власний проект «Атлас щастя». Спробую відчути різні відтінки, дотики, кольори щастя: вдома, на роботі, на природі, у творчій улюбленій справі. Це як нагадування: фокусуватися на чомусь більш глибокому, вічному і натхненному, ніж звичайні потрібні, хоч і улюблені, справи.

Для березня як «ранку» весни уже обрала японський концепт щастя «вабі-сабі».

Простота і краса споглядання буденних речей. Не сказати, що на вулиці зараз прекрасно і чудово. Це холодний сірий вологий березнь, ще з голими деревами і пустими пейзажами. Але потрібно вглядатися, вслухатися – і в навколишній світ, і в себе. Спостерігати. Помічати красу у старому, віджилому, буденному, звичному.

Так, я хочу вабі-сабі. І нехай воно буде зі мною стільки, скільки цього забажає моя душа.

Ще в січні придбала розмальовку для душі з японськими пейзажами. Чомусь захотілося. І от в березні почала потроху розмальовувати. Так настрій японського концепту щастя більш відчутний: віяло, гора Фудзі, дівчина в кімоно, сакура, каміння з саду Рьоандзі. А також це релаксація під час розмальовування, коли зупиняється час, або тече тихо-тихо, поважно, красиво. Усе встигаєш поволі.

Останнім часом ритми метушні мене якось несподівано захопили. І це мені в собі не дуже подобаєтсья. Хочу більше проявляти м’якості, ніжності, жіночності, турботи. А поспіх для всього цього – заважає. У поспіху можна не помітити щасливі моменти, пропустити щось важливе, вабі-сабі.

На моєму письмовому столі з 1 березня розпускається гілочка. Кожен день, як за дивом, спостерігаю, як у вазі навпроти мене проростає весна – свіжа, яскраво-зелена, тендітна, смілива, юна. І це теж мій важливий набір вабі-сабі.