Гра-пастка “Білий слон”

У рубриці “Драбина” розміщую особисті роздуми на актуальні теми, пов’язані з педагогікою, школою, сучасним уроком, учителем, учнем. Те, що хвилює мене, не дозволяє пройти осторонь, мотивує на внутрішні перетворення.

Цю гру, яка мене дуже вразила, побачила на Міжнародних Читаннях з Гуманної Педагогіки у Мінську в березні 2017 р.

Приїжджих з різних країн було дуже багато. Виступаючим надавали буквально 10 хвилин, щоб поділитися кращими ідеями.

Світлана Андріївна Сироїжко, Лицар Гуманної Педагогіки, почала свій виступ на сцені з легенди.

У Давній Індії імператор, коли хотів розорити дрібного правителя, дарував у те князівство білого слона. Його потрібно було годувати, поїти, багато вбирати у золото-парчу. Віддати слона було неможливо, адже з царськими подарунками так не вчиняють. І князівство розорялося.

Далі учителька запросила на сцену помічників – 8 студентів Білоруського державного педагогічного університету, в просторій залі якого відбувались Читання. Вийшли симпатичні хлопці і дівчатка.

Світлана Андріївна взяла зі стола на сцені скриньку і сказала: «У цій скрині 9 різних предметів – по кількості всіх нас: вас восьмеро і я дев’ята. Будь ласка, оберіть собі будь-яку річ. А остання, що залишиться, буде мені. Усім зрозуміло?» Усім було зрозуміло, адже умови легкі.

Фото з сайту

Студенти собі щось обирали із скриньки, усі учасники в залі спостерігали. І от коли останній помічник обрав собі якусь річ, Світлана Сироїжко заглянула в скриньку і сказала: «Я вас вітаю! Наша гра вдалась».

І дістала останню річ.

Це була зім’ята обгортка від шоколадки.

«Ви всі чули умову: остання річ залишиться мені. І ніхто з вас не подумав: а що робить у цій скриньці обгортка, вона ж комусь дістанеться!»

Далі вчителька підійшла до столика на сцені, підняла з нього красиву керамічну фігурку білого ангела.

Фото з сайту

«Я втретє проводжу цю гру. І втретє сподіваюсь подарувати цього ангела тому янголу з вас, хто потурбувався б про інших, взяв собі зім’яту обгортку від шоколадки. Адже в житті так трапляється: береш собі гірше, а Бог тебе нагороджує. І втретє нікому не можу подарувати цього ангела».

Досі пам’ятаю ту тишу в залі, яка стояла після цих слів. Я не була на сцені в той момент, але сиділа на своєму місці червона. МЕНІ було соромно!..

Далі Світлана Андріївна повела розмову про важливість турботи, добрих дарів, думок про інших.

Коли повернулась з Мінська, багатьом розповідала про поїздку, у тому числі про «Білого слона». Деякі з моїх знайомих провели гру в своїх класах.

Надія Нестерук: «Закінчення чверті. Підбиття підсумків. А шкатулочка все стояла на столі, діти поглядали все на неї і чекали, коли я вже буду говорити щось про неї. І ось настав слушний момент провести цю гру, два рази пояснила умову, мету придумала сама, щоб дітям хотілося йти до школи після канікул тощо. Відкриваю шкатулку, там цукерки різні, діти зраділи, почали вибирати собі. Одна дівчинка взяла скомкану бумажку і поклала назад, вибрала собі іншу цукерку. Настав момент, коли я підійшла до дівчинки, і в шкатулці залишилась бумажка і цукерка, вона спочатку задумалась і взяла цукерку. Коли я сказала, що хотіла сьогодні подарувати ангелочка (а я ще й в них викладаю основи християнської етики), але він залишається в мене, тоді всі засмутились. Один хлопчик повернув мені цукерку, щоб я віддала ангела, але я сказала: це неможливо, це подарунок, ти його вибрав для себе. Інші: ми не побачили бумажки. А дівчинка, яка не взяла бумажку, підійшла і каже: «Можна я з Вами поділюся цукеркою?» Звичайно, ми розділили з нею цю цукерку, ніхто ще довго не розходився, міркували і постановили всі разом: ангела залишити в класному куточку, щоб пам’ятати, що не завжди треба брати, а вміти поділитись останнім, бути добрими, щирими і милосердними».

Олена Ходюк: «На класній годині грала зі своїми 8-класниками у «Білого слона». Переживала. У мене такі діти, що кожен може бути ангелом. Тому не знала, хто здогадається вчинити правильно. Анна мене здивувала – лишила мені цукерку. Але мені було важко, адже інші діти почували себе не дуже добре, коли зрозуміли суть гри. Почали обіймати (як завжди), дякувати за цукерки. Ось така історія».

  ***

Наші діти можуть швидко забути все, що ми їм розповідаємо, про що нове вони дізнались.

Але вони назавжди запам’ятають те, що ви дозволити їм пережити, відчути.

УВАГА! 20 березня 2021 року відбувся мій вебінар “Смачні фіглі для вчителя та учнів”. Замовити запис можна за покликанням:

Можливо, вам також сподобається:

Посібник “Як зробити смачний, ароматний, кольоровий урок”

Електронні картки «Тренінг для мозку: комплекс вправ у ритмах природи»

Вебінар «Пленерні уроки – уроки мислення серед природи»