9 фактів про те, як технології змінюють людину

«Ти знаєш, коли моя мама народилась? Коли ще не було мобільних телефонів!» – так мені сказала 10-річна дівчинка-сусідка.

Вважається, що з 2002 року почалась цифрова епоха.

Моя юна сусідка – представник першого реального цифрового покоління, покоління Z. Це ті, хто народились «зі смартфоном у руках». Або покоління «великого пальця» (лайк – відомий знак у вигляді затиснутої в кулак долоні з піднятим догори великим пальцем).

Їм навіть не відоме натискання на кнопки. Кнопки – це попереднє покоління Міленіум. Для покоління Z реальністю є touch-екрани: touch-рух, touch-торкання. Екран став живим. Коли у тебе межі – ти можеш цим керувати. Цей чудовий рух, знаєте: коли пальчиком розсуваєш екран або навпаки його зменшуєш. Це називається swiping. І вони освоїли цей рух. Тобто, якщо ви лаєте дитину і помічаєте, що вона тим часом намагається вас захопити пальчиками у повітрі, щоб зменшити розміри, то можете не сумніватися, що вона вже Z.

Всі інші, включаючи покоління Міленіуму, все-таки цифрові мігранти.

Раніше, наприклад, коли я росла, мені потрібно було вивчити, як комп’ютер влаштований, записуватися на ком’ютерні курси. А ці діти народилися – і вже немає цієї межі. Вони одразу володіють технологіями. Для них це даність. Все життя Z відбувається в основному онлайн: спілкування, ігри, споживання. Їх світ візуально багатший, при цьому мультиреальний. 

З точки зору психології сталося руйнування кордонів між технологією і людиною.

Протягом півроку мені траплялись вражаючі відомості і факти про те, як технології впливають на наше життя. Я почала їх записувати, і сьогодні поділюся з вами.

Факт 1. Два тижні свого життя ми очікуємо зелене світло світлофора.

Як вам такий факт: середньостатистична людина витрачає два тижні свого життя, очікуючи на зелене світло світлофора.

«Неймовірно!» – скажете ви. Як це можна було підрахувати? Подумайте тільки, скільки можна зробити за цей час.

Цей факт я вичитала в книзі Йони Бергера «Заразливий. Чому товари та ідеї стають популярними» (2015).

Здається, ми так цінуємо час. Відповіді типу: «В мене немає часу», – не просто популярні, вони сакральні.

З іншого боку, ще ніколи за всю історію людства ми так бездумно і впусту не витрачали свій час, як ми його витрачаємо на технології. У порівнянні з очікуванням зеленого світла світлофора – це як миша і слон.

Факт 2. 50% людей знімають блокування зі смартфону 10 разів за годину.

Розробники Android випустили спеціальний додаток Locket, що підраховує, скільки разів на день людина перевіряє свій телефон. Програму встановили понад 150 тисяч користувачів.

З’ясувалося, що 50% перевіряє оновлення кожні 15 хвилин, інші в середньому знімають блокування з телефону 110 разів за день, – це приблизно 10 разів за годину. При цьому абсолютний рекорд встановила людина, яка за добу перевірила гаджет 9 тисяч разів.

Навіть уночі, від трьох до п’яти ранку, незважаючи на те що більшість вважає за краще в цей час спати, додаток підрахував, що люди все ж перевіряють телефон, – у середньому чотири рази на годину.

Здавалося б, і що? Ну заглядає людина в свій смартфон, ну торкається функції розблокування, ну дивиться хвилиночку (читайте 110 хвилиночок!), що важливого трапилося в її особистому житті і в світі.

За цей час, якщо його використати на творчість, можна за день писати по одному оповіданню розміру з оповідання А.Чехова або О.Генрі. Або читати книги, на що, як ми говоримо, в нас немає часу. 110 хвилин читання за день – це як мінімум 200 прочитаних творів за рік, або 200 видатних співбесідників.

Факт 3. Людина здатна підтримувати в середньому 150 постійних соціальних зв’язків.

У соціології є поняття «число Данбара» – теорія, за якою людина здатна підтримувати в середньому 150 постійних соціальних зв’язків.

Журналіст Марк Лівін у книзі «Сторітелінг для очей, вух і серця» (2020) пише, що справжній «квантовий стрибок» історія здійснила, коли в людей почала з’являтися потреба взаємодіяти з більшою кількістю осіб, щоб розвивати й накопичували ресурси. Одних лише міжособистісних стосунків уже було замало, тож об’єднавчу функцію почали виконувати «великі історії», які пояснювали, що відбувається навколо та як із цим жити.

З появою Фейсбуку «число Данбара» значно розширилося. 5 тисяч друзів, або соціальних зв’язків, – таку кількість людей ви можете додати.

Факт 4. «Епоха золотих рибок»: тривалість концентрації людини скоротилася до 8 секунд.

У 2015 році компанія Microsoft з’ясувала, що тривалість концентрації людини скоротилася до 8 секунд (You Now Have a Shorter Attantion Span Than a Goldfish).

У мережі це явище називають «епохою золотих рибок», тому що золоті рибки можуть концентрувати увагу 9 секунд (The Human Attantion Span [infographic]).

Я, наприклад, спостерігала, як сучасні діти дивляться свої відео. Вони дуже люблять формат перемотки. Ось вони включили відео і відразу пальчиком тик-тик-тик-тик … перемотали і далі тик-тик-тик-тик.

Темп життя збільшується. Куди простіше витерпіти 10 відосиків по 5 хвилин, ніж витримати один фільм на 50 хвилин. Саме тому зараз дуже популярні відео максимум хвилинної тривалості – для «золотих рибок».

Мало хто читає довгі статті, краще прочитати вижимки або взагалі не читати. Саме тому популярна мережа Інстаграм: картинок багато, тексту мало.

А зверніть увагу на листування. Хто зараз пише один одному листи? Перекидаються, в кращому випадку, парою фраз, а то і просто слів. У гіршому – повертаємося до наскельного живопису і вміщуємо всю глибину думки і почуттів у смайли.

Факт 5. Щодня Інтернет-користувач переглядає більше 34 мільярдів біт інформації. Це все одно що прочитати за один день дві книги!

За словами Адріани Отт – одного з найбільш авторитетних бізнес-стратегів Кремнієвої долини і автора книги «Цілодобовий покупець» («The 24-Hour Customer»), – щодня інтернет-користувач переглядає більше 34 мільярдів біт інформації. Це все одно що прочитати за один день дві книги!

На це дослідження послалася Нін Джеймс у книзі, яку я прочитала кілька місяців тому, «Увага найважливішому. Від стресу і хаосу до концентрації і усвідомленості» (2019).

Тобто, якщо я правильно розумію: коли учні говорять, що шкільна програма з літератури для них непід’ємний вантаж, що вони фізично не зможуть стільки прочитати, – це насправді не зовсім так. Вони спокійно прочитують на день текстів розміром з дві книги. Просто їхня увага розсіяна, це розрізнені тексти, картинки, відео («золоті рибки»!), і для них страшний не стільки обсяг книги, скільки усвідомлення того, що потрібно протягом однієї-двох годин концентруватися на одному предметі.

Факт 6. За останні 15 років коефіцієнт інтелекту у молодих людей впав приблизно на 20 IQ-пунктів.

Фахівець з психологічного тестування і діагностики Отмар Хілл стверджує, що за останні 15 років коефіцієнт інтелекту у молодих людей впав приблизно на 20 IQ-пунктів. Про цей факт я дізналась з його книги «Мій компас у бурхливі часи у професійному і особистому житті» (2019).

Також О. Хілл зазначає: «У першу чергу яскраво проявляються скорочення словникового запасу, а також нестача об’ємів знань. Люди читають менше і як наслідок обсяг необхідних знань скоротився. М’язи пальців рук, що клацають по клавіатурі, зміцнюються з тією ж інтенсивністю, з якою слабшає мускулатура мозку».

Факт 7. Google робить нас дурнішими.

У 2008 році журналіст Ніколас Карр випустив своє резонансне дослідження «Google робить нас дурнішими?». Це перша спроба доступно пояснити, як Інтернет впливає на наш мозок, зокрема на пам’ять, увагу, мислення, сприйняття себе і світу навколо.

На відміну від довгострокової пам’яті, що має величезний потенціал, робоча пам’ять здатна утримувати лише незначний обсяг інформації. У дослідженнях 1956-го року – це було 7-9 елементів інформації, у сучасних 2-4, при цьому в більшості досліджуваних 2, що дорівнює 1 біт.

Експерименти показують, що коли ми наближаємося до меж своєї робочої пам’яті, нам стає все складніше відрізнити важливу інформацію від неважливої, істину від брехні. Ми перетворюємося на бездумних споживачів даних.

Замість того, аби щось знати, ми стаємо експертами з пошуку інформації. Ми знаємо, де її знайти. Звичайно ж, це змінює наше сприйняття, мислення.

Не секрет, що в останні роки західна еліта переводить своїх чад на навчання за паперовими підручниками і книгами. Тому що вони в Інет «влипли» на 20 років раніше, ніж ми, і вже усвідомлюють наслідки.

Факт 8. Обсяг цифрової інформації з 2020 року подвоюється кожні 72 дні.

Як і фізичний Всесвіт, інформаційний всесвіт людства різноманітний і постійно розширюється.

Фейсбук вбудувався в пульс мільйонів людських життів. Мобільний Інтернет зробив можливість звернутися до джерела інформації практично повсюдно. За бажанням ми можемо розважатися або дізнаватися про щось нове 24 години на добу.

Інформаційний вибух – постійне збільшення швидкості і обсягів публікацій (інформації) в масштабах планети.

За оцінкою аналітиків, з 2020 року обсяг інформації, який накопичило про себе людство, буде подвоюватися кожні 72 дні (факт з книги: Гринев Г.Н., Дремова Ю.Г. Тренажер креативности на базе глоссария, 2019.).

Для порівняння: у 2008 році прогнози експертів повідомляли про подвоєння інформації кожні 4 роки, у 2016 – раз на 18 місяців.

Інакше ніж інформаційна лавина таку ситуацію не назвати.

Розвиток інформаційних ресурсів дозволив сучасному суспільству перетворити діяльність з надання послуг інформаційного характеру на глобальну діяльність людини.

Поняття «інформаційне перевантаження» з’явилося у 1964 році, його запропонував політолог Бертрам Грос. До речі, міркування про шкоду надлишку інформації можна знайти ще в стародавньому філософському трактаті «Екклезіаст», що датується III ст. до н.е.

У першій чверті XXI століття вчені заговорили про наслідки інформаційного наддостатку.

Медіабулімія – соціальна хвороба нашого часу, що характеризується неконтрольованим споживанням інформації. Походження терміна спирається на аналогію між харчовим і інформаційним голодом, для яких характерні відсутність усвідомленості при споживанні, залежність від продуктів і почуття спустошення після чергового «переїдання».

Ось вам іще одне поняття, яке нам подарувало ХХІ століття: медіааскетизм, мета якого – навчитися розумно існувати в світі сучасних технологій і медіа.

Деяких користувачів Інтернету тішить ілюзія про те, що доступність інформації робить людей більш розвиненими. Однак на практиці все навпаки: велика кількість джерел не говорить про їх достовірність, і в підсумку ми живемо в епоху тотальної дезінформації. Дуглас Рашкофф стверджує, що технології не нейтральні. В основі цифрового світу лежать алгоритми, які виконують завдання своїх творців: утримати користувачів, заробити на рекламі.

Ми не тільки маємо нескінченну кількість джерел для самостійних досліджень будь-яких питань, а й регулярні відволікаючі сигнали у вигляді рекламних, ділових, особистих повідомлень і спаму. На думку філософа С.К.Секацького, світ став переповнений «сміттєвою візуальністю». В результаті ми можемо говорити про неконтрольованість інформаційного потоку.

Ми отримуємо на наші месенджери вітання на різні свята: Різдво, Благовіщення, вербна неділя. Але листівок, які до вас приходять від десятків знайомих, максимум 4-5 різновидів. Такі вітання називаються спам-листівками. Вони «перепощуються» від одного користувача до іншого. Часу написати власне привітання, побажання, комплімент не знаходиться.

Факт 9. Інтернет-залежність потрібно лікувати.

Хто з нас не забував про налитий чай у горнятко на кухні, про кашу, яку поставили на плиту і на «одну хвилинку» зазирнули в Інтернет?

Нав’язливий веб-серфінг передбачає невпорядкований пошук інформації, позбавлений будь-якої мети і сенсу. Людина безцільно і механічно блукає по сайтах, базах даних, читає одну за одною статті, дописи в соціальних мережах, коментарі до них, нескінченно переходить по гіперпосиланнях.

У підсумку це безглузде блукання і безперервний пошук інформації призводить до втрати продуктивності та інформаційного перевантаження.

Ви втрачаєте почуття часу. Заглянувши начебто «по справі» на кілька хвилин у Гугл, ви зависаєте в мережі на кілька годин і не помічаєте, як стрімко пролітає час. Забуваєте про службові обов’язки, навчання, домашні справи, зустрічі і домовленості.

Безперервне дзижчання та оповіщення смартфону змушують людей щохвилини хапатися за нього. Синдром фантомного дзвінка, напевно, хоч раз у житті відчувала кожен: нам здається, що ми чуємо мелодію або відчуваємо вібрацію телефону в кишені, але насправді він мовчить.

Набирає обертів і інша хвороба – номофобія – страх опинитися без мобільного телефону. Збільшення кількості людей, які відчувають панічний страх, розлучаючись з гаджетом, змушує вчених і далі досліджувати цю проблему і ставитися до номофобії як суспільної хвороби.

Багато хто не може перестати споживати непотрібну їм інформацію. Питання про потрібність чи якість отриманого – відходить на другий план. Неможливо передбачити, що виявиться в хайпі на наступний тиждень, тому, про всяк випадок, поглинається все підряд. Намагаючись наздогнати дух часу, ми перестаємо вчитуватися в тексти, рефлексувати, і в підсумку позбавлені можливості радіти розумінню прочитаного, здатності глибоко аналізувати те чи інше явище.

Якість інформації впливає насамперед на здоров’я людини. Ментальний імунітет полягає у критичному мисленні. Потрібно ставити собі запитання: чи варто мені це читати/дивитися? Чи це мені насправді потрібно?

Перша клініка для лікування Інтернет-залежності з’явилася ще в 2005 році у Китаї.

Західні фахівці за курс індивідуального лікування від Інтернет-залежності запрошують 14 000 $.

Висновки

Банальна, в цілому, думка: технології змінюють людину.

І часто не на кращу сторону.

У цілому ми деградуємо.

Невипадково народжуються поняття «інформаційна дієта», «мережевий детокс» – це свідома перерва у використанні смартфонів і комп’ютерів, для зняття стресу або спілкування.

Наше майбутнє залежить від розуміння технологій, які в підсумку змінюють нашу поведінку і образ мислення.

Людина ХХІ ст. не може жити поза інформацією. Питання в тому, що кожен сам повинен виробити навички особистої цифрової гігієни. Концентроване глибоке мислення проти швидкісного розсіяного і поверхневого мислення – свідомо чи ні, але вибір доведеться зробити кожному.

На думку Павла Дурова, засновника vk.com: «Майбутнє за тими, хто виробить імунітет до технологічних пасток уваги і збереже здатність до тривалої концентрації».

Чи відчуваєте ви, як технології змінюють ваше життя?

Можливо, вам також сподобається:

Посібник «Як зробити смачний, ароматний, кольоровий урок»

Практикум – фото-листівки «365 запитань про головне»

4 способи, завдяки яким ви можете покращити психологічне здоров’я