Дивлюсь я на небо… Львівські дощі

Така злива сьогодні у Львові!.. Гроза, блискавки, калюжі. Парасольки від вітру вивертаються, рвуться спиці. І так буде ще три дні, за прогнозами.

Саме час перечитати мою колекцію цитат з художніх творів про львівські дощі.

«Дощ не просто падав з неба, він опустив на львівську бруківку свою важку сіру завісу і не поспішав її забирати. Оксана притулилася щокою до стіни кам’яниці, вкотре пошкодувавши, що не прихопила з собою парасольку. Її, не львів’янку, попереджали, що навіть коли за вікном розкішна безхмарна та безвітряна погода, не варто піддаватися омані. Все може за мить перемінитися. Бо зараз початок травня — на часі сезон дощів. До того ж це Львів, де сезон дощів триває ледь не цілорічно». (Дара Корній «Львівські зливи»)

«От і дощ пішов. Мудрий і добрий дощ». (Любов Долик «Морелька»)

«За вікном львівський друг дощ виполіскував до монотонного сірого всі інші кольори». (Наталка Ліщинська «Небо для веселки»)

«Дощ-лікар прийшов до неї, не витримав такого страшного її горя, прийшов відшіптувати, відмолювати, гоїти її рани». (Любов Долик «Морелька»)

«…дощ тут — одна з місцевих особливостей. Дощі-батяри і дощики-мигички, дощенятка-забавляники та бешкетники-дощиська, благодатні диво-зливи і навіть страшні смерчі — всі вони обрали собі Львів для замешкання. Тут вони і походжають, і стрибають, і тарабанять, та ще й вихльостують. Усі місцини Львова їм до вподоби: і вузькі вулички старовинного Ринку, і просторі проспекти нових забудов, і таємні стежки Личаківського цвинтаря, і крутосхили гори Лева, і затишні ліси Кайзервальду, і цілющі пагорби парку Знесіння. Львівські дощі — то такі невтомні шукачі пригод, то такі допитливі дослідники, то такі мудрі екскурсоводи! Підіть колись за ними услід! Послухайте їх! Голосно і радісно розказують втомленій бруківці підслухані у небі думки, а ще — переповідають побачені на землі історії. Виспівують у ринвах про неймовірне кохання, захлинаються від обурення, оповідаючи про зраду та підлість. Тихо погладжують мури старих соборів, завмираючи від захоплення, — бо в цих стінах живе високий дух. А від дотику до храмових стін мелодії дощових пісень стають величними і повільними, наче звуки церковного органа…» (Любов Долик «Морелька»)

«Дощ знову вщух: у Львові він завжди йшов дозовано — не більше й не менше ніж потрібно». (Анастасія Нікуліна «Потанцюй зі мною»)

«Після зливи Львів пахнув не кавою і не марципанами, він пахнув весною. Вишні губили на асфальті своє відцвіле пелюстя, зафарбовуючи доріжки в біле, голуби купалися в теплих калюжах, які залишила по собі львівська злива». (Дара Корній «Львівські зливи»)

Почитала цитати і надумала собі зібрати синоніми до слова дощ. Вийшло досить багато. Отже, тепер кажемо не просто “дощ”, а:

злива, залива, ливень, проливень, потоп, хвища, дощовиця, дощисько, дощик, дощичок, дощенятко, мряка, мжичка, хляпавка, хлющ, сльота, моква, мигичка, плюта.

Для кращого запам’ятовування – веселкова парасолька – “хмарка слів”:

Немає такого дощиська, який би не надихав!

А Ви любите дощову погоду?

2 thoughts on “Дивлюсь я на небо… Львівські дощі

Add yours

  1. Добрий день, шановна Анно-Маріє Іванівно! Я сьогодні на занятті з риторики з Вашої подачі попросила учнів придумати неологізми до слова “дощ”. Ось деякі: краплепад, небесний водоспад, водяниця, водень, заливайко. Дякую за ідеї.

    Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: