Андрій Любка – збірка оповідань “Саудаде”

Несподівано для себе відкрила українського письменника Андрія Любку. Почала читати збірку його оповідань “Саудаде”.

Кожна історія – 2-3 сторінки. Але як гарно!

Наприклад, оповідання “Човлент”. Це назва страви з м’яса, перлової крупи і квасолі, яка готується 7-8 годин. Аж захотілося приготувати, так чудово описано.

В іншому оповіданні письменник попереджає: не дай БожЕ закохатися в дівчину зі Львова, чи в дівчину Мар’яну. Ну і – ясно! – закохується в Мар’яну зі Львова.

Виникло бажання послухати музичні твори, про які згадується в книзі. Наприклад, “фаду” – це португальські романси, надзвичайно емоційні, з відчуттям фатуму. Слухала різні фаду приблизно годину. Чується пристрасть, сила волі, шум вітру над океаном, волелюбна душа, непідкореність, туга за справжнім. Майстерні переливи струн гітари, тверде “р-р-р…”. Карміньйо гарно виконує.

Це пісні під осінній дощовий настрій, коли ти самотній і розчарований. Хочеться лежати, ледь дихаючи, дивлячись углиб себе, тобто в одну точку… Лежиш-лежиш, а потім сам до себе: “Ой, що це я?” – встаєш, струшуєш з себе цей стан, це фаду, посміхаєшся і думаєш: “Ні, навіть меланхолія не перекреслить жагу жити, творити, вдосконалювати себе!” Поп’єш чай або каву, подивишся на всіяне блискітками вечірне синє небо, наповнишся світлом твоєї особистої зірки. І будеш щось робити. Бо, не дивлячись на тонку душевну організацію, депресія для тебе – смішна втрата дорогоцінних годин. Геть фаду!

Уже й не пам’ятаю, коли така форма, як збірка оповідань, мене настільки зачаровувала. От, наприклад, Володимир Лис “Місяць, оповитий дощем”, – взагалі не пішло.

До речі, що таке “саудаде”? Це португальне слово, яке означає суміш ностальгії й меланхолії, туги і смутку на межі з розпачем. Цей душевний стан, однак, вважають чимось позитивним, прекрасним. Португальці називають саудаде своєю національною рисою.

Ти такий безвольний, апатичний, меланхолійний, сонний і ніжний… Ось такий стан саудаде.

На думку Андрія Любки, це поняття цілком властиве і українцям.

Яка чудова ідея з цим “саудаде”! Треба користуватися словом.