Хочу згадати, як проводила свою першу лекцію дистанційно у травні 2020 року, коли через ізоляцію викладачі нашого Львівського ОІППО були змушені перейти на онлайн.
У мене буквально тряслися руки і пересихало в горлі. В Zoom не піддавалась функція “Демонстрація екрану”. Дуже відволікало, що вчителі – слухачі курсів підвищення кваліфікації – приєднувались до заняття один за одним протягом усіх 40 хвилин Zoom-сесії. Мало того… Ті, хто спізнювався, ще й відволікали інших запитаннями-уточненнями: “Чи це група зарубіжників?.. А як називається лекція?.. А відзначте мене, що я сьогодні присутня… Вибачте, я спізнилась, тому що…”
Сказати, що з мене зійшло 7 потів – це нічого не сказати.
Так тривало травень-червень. Я ще вірила, що це ненадовго – перехід на дистанційку. Та, повернувшись із відпустки у вересні, зрозуміла: наш інститут повністю перейшов на онлайн-навчання. Львів постійно перебував у червоній зоні, в локдауні. Область і відповідно всі заклади освіти навчалися через екран комп’ютера.
І я – гуманітарій і гуманний педагог – зрозуміла, що по-старому вже не буде. Потрібно відкритися змінам, стати універсальним педагогом, прийняти новий формат освіти. Не просто опанувати онлайн-інструменти, а знайти, де я можу полюбити сучасні сервіси і технології. Щоб дистанційне навчання мені давалося так само легко і віртуозно, як мої звичайні живі лекції і майстер-класи.
Я навіть написала притчу про сучасного вчителя і зробила анімаційний ролик. Ось він (всього 1,5 хв.):
Поділіться, будь ласка, у коментарях вашими думками з приводу того, чи потрібно сучасному вчителю бути універсальним, відповідати духові часу.
Можливо, вас також зацікавить:
Електронний посібник “50 смачних ідей для уроків”
Онлайн-розминки для дистанційного уроку: курс-практикум для педагогів
bogosvyatska.com 
Напишіть відгук