Прийоми фізичної рефлексії на уроці

Головна заповідь учителя – помітити навіть найменший крок учня вперед і підтримати його успіх.

Обов’язковою складовою формули успіху сучасного уроку є зворотний зв’язок, під час якого учні висловлюються про свій стан, емоції, почуття: «Що я думав? Що відчував? Що придбав? Що мене здивувало? Що я зрозумів?».

Рефлексія (від пізньолат. reflexio – «звернення назад», «відображення») – роздуми людини, спрямовані на аналіз самої себе – власних станів, своїх вчинків і минулих подій.

Семантично близькі слова: «роздуми», «самоспостереження», «самопізнання»,«розмова з самим собою».

Відрефлексувати щось – це значить «пережити», «пропустити через свій внутрішній світ», «оцінити».

Якщо дитина не усвідомлює значення отриманих знань і компетентностей, відбувається поступове згасання і падіння інтересу в цілому до навчання. Отже, навчальна діяльність вимагає постійної рефлексії, оцінки того, «яким я був» і «яким став».

Я дослідила різні класифікації педагогічної рефлексії. На мою думку, найбільш вдалою є класифікація рефлексії за сферами людської сутності:

1) духовна рефлексія – є способом самопізнання;

2) інтелектуальна рефлексія – усвідомлення рівня засвоєння знань;

3) сенсорна (емоційна) рефлексія – відображає внутрішній стан дитини, самопочуття, емоції;

4) фізична рефлексія – зворотний зв’язок за допомогою активності тіла.

Рефлексія не повинна бути тільки вербальною, словесною. Докладніше сьогодні зупинюсь на фізичній рефлексії. Тіло дитини протягом уроку нам постійно сигналізує: встиг – не встиг, як рухався, що робив за допомогою різних частин тіла, органів чуття. Це відбувається, як правило, неусвідомлено.

Поділюся з вами вправами із власної практики, як на різних етепах уроку застосовую прийоми фізичної рефлексії.

Такі вправи краще побачити, як вони виконуються. Тому я записала для вас короткий відеоролик. У ньому – 4 вправи: «Поза Наполеона», «Вподобайка», «ВАК», «Дякую!»