Вчитися у свічки. З «Ранкових сторінок»

Красиві свічки поважаю. Особливо в світанкові години.

Запалюю свічу. Відкриваю свої «Ранкові сторінки».

Такий спокій і умиротворення, але цей вогонь – живий, у ньому є потужність, і сила, і рух, і потік енергії. І все це спрямовується вгору.

Так і людина все, що б не робила, повинна віддавати Туди.

Моя сьогоднішня ранкова свічка – в підсвічнику-ліхтарику з зірками. Її вогонь – це жива вібрація і ритм.

Є в мені щось від вогняної природи, від вогняної породи. Вогонь свічки запускає мої ресурси, мої творчі механізми.

Вчитися у свічки – вчитися цього рівного плавного горіння, яке відповідає за освітлення нехай і невеликої частини простору, але це теж немало.

Коли одна свічка горить, вплив цього полум’я на іншу свічку запалює інший вогонь. І це може бути повторено для будь-якої іншої свічки, яка входить з нею в контакт.

Як свічка, наші серця мають здатність запалювати любов в інших. Своїми діями ми можемо надихати інших любити, творити, бути добрими, милосердними, прагнути до розширення свого особистого простору.

Що більше полум’я, то легше віддавати тепло. Я спостерігаю це постійно. Одна справа доброти надихає на іншу, і ланцюг триває.

Усе, що потрібно, – це одна свічка, щоб запалити інші.

Дарувати темряві іншу реальність, проявляти інші характеристики, загартовувати свій потенціал.

Бути світлом не тільки для самої себе, але там і для тих, де ти зараз знаходишся…

Можливо, вам також сподобається:

Електронні картки «Тренінг для мозку: комплекс вправ у ритмах природи»

Зимові привітання для учнів

Посібник “Думка і слово – інструменти творення реальності та чинники розвитку особистості”

“Ранкові сторінки”. Рання година золота варта