Ця публікація є частиною 13-тижневого проєкту «Як жити в радості». Кожен день я спостерігаю за тими простими моментами, що приносять мені радість, допомагають підняти настрій, відгукуються в серці мажорною нотою. І я сподіваюсь, що проживу літо-2020 не просто помічаючи радісні моменти, а доберусь до Джерела Радості всередині себе.
Ми часто фантазуємо про життя, яке хотіли б мати, не звертаючи уваги на багато значних частин нашого нинішнього життя. Нам потрібно навчитися цінувати хороші сторони нашого життя зараз, перш ніж ми зможемо оцінити що-небудь, що може прийти до нас у майбутньому.
Замість того, щоб намагатися уявити, що б я хотіла зробити у своєму житті, на 12-му тижні літа я вирішила взяти до уваги те, чим я в даний час насолоджуюсь.
Зібрала свої думки і запитала себе, чи живу я простим життям? Воно занадто швидке або занадто повільне? Відповідь прийшла до мене в результаті експерименту, який я вирішила почати – жити повільно.
Жити повільно для мене – це чути мій внутрішній голос, який говорить мені про ідеальну швидкість для мене. Це вибір робити те, що я люблю, і бути креативною. Зануритися повністю в процес і забути про час. І – головне! – не вимагати занадто багато від себе.
Вчитися. Насолоджуватися. Бути щасливою, що я це зробила, навчилася, отримала задоволення.
Це почало змінювати мій день, мій тиждень і навіть моє літо.
Правила були досить прості – уповільнити всі процеси, всі повсякденні завдання.
Задумалась: які речі у моєму житті важливі для мене зараз?
Не повірила сама собі! Під час прогулянки зупинятись і нюхати пізні троянди, втягувати носом їх ледь вловимий царський аромат.
Пити божественний чай. Не поспішаючи. Адже я не робот. Знайти час, аби присісти. Кілька секунд відчути, як стілець підтримує тіло. Заспокоїти думки і подумати про те, з чого приготовлений мій чай: з листочків свіжої м’яти, кореня імбиря, з кружечком лимону. Згадати про такі елементи, як земля, сонце, дощ і праця, які об’єдналися для того, щоб я отримала цей напій. Робити невеликі ковтки у тісному спілкуванні з близькими по духу людьми. Усвідомити своє щастя від таких миттєвостей спокою і гармонії.
Ходьба, дихання, чаювання – я вдячна за присутність цих повільних моментів у моєму житті. Усе це надає мені конкретні можливості для повернення до себе самої по кілька разів на день.
Я почала по-іншому дивитися на те, що робила.
Я відчула себе вільною і радісною.
Мене не цікавила швидкість часу або моя швидкість. Мене це більше не хвилювало.
До речі, «повільний рух» – нова філософія, новий спосіб життя і мислення, що виник на початку ХХІ століття. Альтернатива шаленному темпу мегаполісів. Культура уповільнення ритму життя.
Мета – не поспішати все зробити, а знайти свій правильний темп.
Таке уповільнення можна визначити як «рівновагу».
Повільне місто – в якому є місце для усвідомлення себе.
Повільне старіння – природне, повністю усвідомлене і прийняте старіння, на противагу відчайдушним спробам уникнути неминучого.
Повільне мистецтво – з ретельним підбором матеріалів і глибокою увагою до деталей, неспішне споглядання невеликого числа творів мистецтва на противагу біганині по виставках.
Повільне виховання – на противагу прагненню багатьох батьків неодмінно зробити зі своїх дітей геніїв, викликати їх прискорене дорослішання, максимально завантажити дітей різними додатковими заняттями, не залишаючи їм вільного часу.
Повільне харчування – з протистоянням індустрії швидкого харчування (фастфуд), підкресленням необхідності здорового харчування, збереження національних кухонь.
Повільні речі – на противагу глобалізації виробництва, надмірній масовості виробництва, усередненню і уніфікації в промисловому дизайні, стверджуючи важливість ручної праці, верховенство якості над кількістю.
Повільна мода – всупереч сезонній моді, масовому виробництву одягу, неетичним і неекологічним методам виробництва, непотрібному шопінгу.
Повільні ЗМІ – проти перенасиченості випусків новин, цілодобового мовлення в прямому ефірі, дуже дробового висвітлення подій, частій рекламі.
Повільне подорожування – аби отримати задоволення і враження від подорожі, з бажанням глибоко вникати в місцеву культуру, знайомитися з її прихованими рисами.
Повільна фотографія – необхідність ретельного вибору сюжету і ракурсу.
Повільне читання – повернення до повільного і вдумливого читання, перечитування, аналізу прочитаного, що сприяє більш глибокому розумінню і задоволенню від читання.
Серед організацій, створених у рамках «Повільного руху», можна відзначити американський фонд «Продовжити мить», європейську Спільноту уповільнення часу, Світовий інститут повільності, а також японський Клуб неквапливості.
День за днем мій повільний підхід давав мені щось нове і несподіване.
Моя свідомість стала такою ясною. Я відчувала себе прекрасно.
Я почала бачити своїх близьких іншими очима, і моє серце наповнилося чимось, чого я не могла стримати.
Я приділяла всім і кожному свою повну увагу і концентрацію. І, що дивно, в нагороду я отримувала більше часу. Виявляється, часу, який я мала в своєму дні, вистачало. Це було диво.
Усередині мене є острів мого «я». Яке благо – знаходити для себе притулок на цьому острові через уповільнення своїх ритмів.
Ви знаєте, що важливо для вас, і ви знаєте, як правильно використовувати свій час.
З любов’ю і світлом
Анна-Марія
Можливо, вам також сподобається:
bogosvyatska.com 
Напишіть відгук