Проєкт «Жити в радості». Тиждень 10-й: Як я вчилася читати послання від Всесвіту

Ця публікація є частиною 13-тижневого проєкту «Як жити в радості». Кожен день я спостерігаю за тими простими моментами, що приносять мені радість, допомагають підняти настрій, відгукуються в серці мажорною нотою. І я сподіваюсь, що проживу літо-2020 не просто помічаючи радісні моменти, а доберусь до Джерела Радості всередині себе.

Коли я озираюсь назад у часі, всього на кілька днів тому, дивуюсь, як далеко просунулась у своїх відкриттях стану істинної радості.

На 10-му тижні літа я вирішила досліджувати знаки і послання від Всесвіту. Кожен день ми можемо робити стрибки в зростанні нашого духу, якщо вирішуємо усвідомлювати знаки навколо нас.

Оскільки я щиро прислухаюся до того, чого мене вчить життя в кожен момент моєї подорожі углиб себе, я відчуваю трепет перед цими уроками. Коли я йду досліджувати світ, я бачу щось нове кожен раз.

Щоб створити життя, наповнене чистою радістю, я повинна вивчити ці знаки і навчитися розшифровувати закладені в них послання. Хто я? Як я зараз розвиваюсь? Які голоси промовляють до мене? Що говорять ці голоси? Який голос голосніший? Який з них я слухаю?

Насамперед мені було цікаво, на які послання від Всесвіту я звертатиму увагу. Адже кожен знак – це шанс побачити, хто я є насправді. Це можливість досліджувати своє внутрішнє «я».

Традиційно вийшла на прогулянку в найближчий парк прохолодним літнім вечором і почула воркотання голубів. Вони гукали мене, поки я гуляла, вбираючи кольори, запахи і звуки природи. Мені було цікаве їхнє послання до мене. Що мені говорить Всесвіт? Голуб символізує дух, світло і надію. Сьогодні я можу йти вперед, зміцнюючи свій дух, вірячи в надію цього моменту і знаючи, що в моєму серці є мир.

Під час прогулянки навколо Левандівського озера я побачила перед собою два білих лебединих пера. Взяла ці знаки любові, вірності, благородства, м’якості в своє серце. Прошепотіла життю «спасибі».

За допомогою цих меседжів заглядаю вглиб себе і знаходжу свій істинний дух. Моє завдання – діяти відповідно до цих натяків і послань природи.

Повільно дійшовши уздовж берега до кінця озера, зачарувалась ліліями, що плавали у брудній болотяній воді. Усе навколо зацвіло, почорніло, але лілії залишились чистими, як ангельський одяг. На темному озері виникла рябь, вона покачувала лілії, але жодної плямки не з’явилось на квітах. Цей знак промовляв до мене виразно і ясно. Бути собою, не дозволяти оточенню впливати і змінювати тебе, берегти світло своєї душі, являти світу твою дану від Бога красу.

Мені подобається йти цим шляхом відкриттів, вивчаючи Книгу Життя. Я бачу вічну природу світу. В якому прекрасному, нескінченному світі ми живемо!

Погодувала озерних диких качок. Нарахувала 38 птахів. Плюс пара лебедів. Водна гладь приємна, м’яка. Розслаблює, упокоює, гармонізує. Та без птахів, без риб, без лілій озеро не було б життєдайним, турботливим, материнським. Ділитися собою, своїм простором, своїми ідеями, дарувати спокій і гармонію – таке послання мені подарувало озеро.

Раптом я зупинилась біля дерева, на якому одночасно було зелене і засохле листя. Контраст життя і відмирання трохи неприємно вразив. Але намагатимусь на все дивитись, як на послання. Хіба я не ношу в собі одночасно і нове, і віджиле? Хіба не тримаюсь за те, що давно потрібно відпустити і дати місце для свіжого, незвичного? Хіба я не хочу бути зеленим деревом?

З послань Всесвіту можна створити красиву мозаїку в наших серцях або розбите скло. Вибір за нами. Якщо ми бачимо послання, що сигналізує про якусь нашу слабкість, ми можемо змінити це в собі.

Жоден момент не може бути таким самим, як попередній момент. Вибір шляху змін у нашому житті – це шлях уперед, щоб знайти свій істинний дух.

Я тут, щоб відкрити для себе своє серце, свій дух і свою душу. Коли я відкриваю їх, у мене з’являється свобода. Це дозволяє мені творити і дарувати, ділитися. Мені потрібно, щоб моє істинне “я” було широко відкритим.

Кожне послання від Всесвіту додає мені більше ясності і розуміння. Усі знаки безмовно говорять мені слухати себе, відпустити все швидкоплинне, нехай мої турботи змиваються дощем, просвітлюються променями сонця, розчиняються в тонкому ароматі водяних лілій.

Я вважаю, що коли ми дійсно починаємо показувати життю, що ми приймаємо все як подарунок Божий, ми починаємо бачити чудеса, які відбуваються навколо нас. Я відчула це, коли щодня на цьому тижні читала послання від природи, від навколишнього світу.

А які послання від Всесвіту отримуєте ви? Поділіться, будь ласка.

З любов’ю і світлом

Анна-Марія

***

Для заголовку поста використано фото (С) Дженель Хейс на Unsplash

Можливо, вас також зацікавить:

Мої 100 дрібниць для радості

Мої уявні життя. Життя 1: літо художника

Волл-пейперські технології, або Шкільні стіннівки по-сучасному