Проєкт «Жити в радості». Тиждень 6-й: Як я знайомилася з таємним життям дерев

Ця публікація є частиною 13-тижневого проєкту «Як жити в радості». Кожен день я спостерігаю за тими простими моментами, що приносять мені радість, допомагають підняти настрій, відгукуються в серці мажорною нотою. І я сподіваюсь, що проживу літо-2020 не просто помічаючи радісні моменти, а доберусь до Джерела Радості всередині себе.

За вікном тихо, спокійно, чисте небо, високі сосни. Новий день. Нова я. З новим досвідом простих радостей.

6-й тиждень літа присвятила довгим прогулянкам у лісі. Можливо, тим, хто живе у місцевості серед природи, не зрозуміти в повноті мою радість від спілкування з деревами, віднайдення нових стежок в гущі лісу, знайомства з тактильними відчуттями до кори дубів, буків, сосен. Та я – людина ХХІ століття, дитя кам’яних джунглів. Мене дійсно можна здивувати грибочком у траві, волошкою в полі, криком півня.

Дорога до лісу. Все невідомо. Все загадка. Ось на що схоже життя. Часто нам подобається знати, куди ми йдемо. Ми хочемо дорожню карту. Ми хочемо знати, як дістатися до омріяного образу майбутнього. Однак, якщо перестанемо ставити запитання, будемо просто довіряти, тоді життя поведе нас шляхом розширення – горизонтів, простору, себе.

Запрошую вас розділити зі мною велике щастя, яке дарують нам дерева.

Вирушити не просто до лісу, до дерев, а в подорож у невідоме – ось що я збираюся зробити. Навчитися розкривати себе до нескінченності по одному кроку за раз.

Це подорож серця. Подорож з пошуку мого справжнього підношення світу.

Я виходжу на вулицю в свіже ранкове повітря. З кожним моїм кроком відчуваю, як розширюється мій день, я сама.

Просто довіряю.

Йду невідомим шляхом до свободи в своєму серці. Це дійсно те, що я шукала, коли прагнула віднайти способи поширення світла в цьому світі.

Я готова вийти в світ. Я закохана в загадки, що чекають на мене попереду. Відчуваю, як моя душа спалахує з кожним кроком.

Ранкова роса торкається моїх ніг. Продовжую робити кожен крок з подивом і захопленням.

Вічність Божої Благодаті тече крізь життєву силу рослин, дерев, людей і всього іншого.

Ліс – саме тут можна знайти усамітнення. Він дає захист і затишок, дарує нам чисте повітря, пригоди і свободу.

Історія лісу переплітається з історією людей. Під деревами зародився романтизм XVIII століття, екологічні рухи XX століття.

Ці величні живі організми живляться, дихають, ростуть, але все це вони роблять не так, як ми.

Підслуховую в ранковому лісі, як дерева жваво розмовляють один з одним і підтримують слабких, тому що разом – краще. Тріск ламких під вітром гілок і шум листя, ледь вловимі запахи. Це їхня мова.

З подивом відкриваю, що дерева віддають мені силу. Відчуваю цю духовну силу всім своїм єством. Ця сила є всередині нас весь час, але коли в метушні днів поспішаємо, ми не даємо можливості цій силі розкритися на повну.

Дерева такі досконалі, такі сбалансовані. Гілки повинні подовжуватися, стовбур – збільшуватися в діаметрі, щоб витримати зростаючу вагу. Внутрішня рівновага дерев передається і мені.

У лісі починаю по-справжньому приймати дух мого істинного «Я». Вихожу за межі обмежень.

Підхожу до вікового 400-літнього дуба, під яким, за легендою, вінчався Богдан Хмельницький. Відпочиваю у деревній мощі і величі.

Звільняю себе від думок і дій, які не дозволяють мені бути вільною. Моєму генетичному корінню дається нова енергія, щоб прорости і утворити зв’язок з цією духовною силою.

Лісове повітря – втілення здоров’я. Хто хоче як слід провітрити легені, вирушає в ліс. І правильно робить. Повітря під деревами дійсно значно чистіше, тому що ліс працює як потужні фільтраційні установки.

Прислухаюсь до себе і відчуваю, як радіє моє серце, як по-домашньому затишно я себе почуваю серед дерев.

Думок майже немає. Натомість я концентруюся на природі навколо мене. Відпускаю складні завдання, які сама собі і придумую. Починаю посміхатися. Світ відкривається мені. Природа володіє такою мудрістю – не дивно, що нам радять з’єднатися з нею…

Слухаю внутрішній шепіт реальності. Намагаюсь сама спілкуватися з деревами на їхній таємній мові. Прислухаюсь, куди на шляху моєї душі мене призведе мій наступний крок.

Хто знає, можливо, і ви на наступній лісовій прогулянці відкриєте для себе малі і великі чудеса. Живіть у радості!

З любов’ю і світлом

Анна-Марія

***

Для заставки посту використано фотографію (С) Кейсі Хорнера на Unsplash.

Можливо, вас також зацікавить:

Як досягти стану потоку

Це частина моєї індивідуальності

Домашні завдання для батьків і вчителів від Шалви Амонашвілі

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: