Березневі історії – кавові, шоколадні, цинамонові

Друзі, майже рік обираю собі кожен місяць конкретний колір і читаю книги з цим кольором у назвах.

Як це впливає на моє життя?

Чесно – дійсно впливає.

Відчуття, що цей колір в мені дихає, тече в крові, обіймає, обортає думки.

У мене вже були неймовірні місяці, коли читала сині і блакитні книги, рожеві, жовті, червоні, золоті, помаранчеві, білі, срібні, чорні і сірі.

У березні обрала колір цинамоновий (коричневий), а також його теплі смачні відтінки – кавовий і шоколадний. Склала список творів (можна подивитися тут).

Ділюсь враженнями.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави». Чудова збірка оповідань.

Букви в книзі коричневі. Усі ілюстрації – коричневі. Вірніше, кавові.

Гарні назви оповідань, що самі по собі теплі, м’які, ароматні, смачні. «Вокзальна кава». «Еволюційні замальовки на кавовій гущі». «Кавова пляма у старому записнику». «Осіннє шоколадно-горіхове лате». «Про думки над духмяним горнятком».

Читання-релакс, читання-відпочинок, читання для поїзда, затишного вечора, тихої кав’ярні.

Обов’язково читання насамоті, щоб ніхто не підглядав у твої думки і почуття.

Юрій Винничук «Таємниці львівської кави». Науково-публіцистичне видання «Старого Лева». Глянцеві сторінки, шикарні фотографії, повно рецептів кави і смаколиків з присмаком кави. Книга, яку можна купувати в подарунок і вам будуть щиро вдячні.

Тосікадзу Кавагуті «Доки кава не охолоне». Про цей роман писала тут.

 «Шоколадні вірші про кохання». Симпатична книга «Видавництва Старого Лева». Шикарні ілюстрації, шрифт, глянцеві сторінки. Це збірка поезій сучасних авторів – більше чи менше відомих. Вірші про кохання з сучасним ароматом і смаком. Інколи хочеться саме таких поезій – ванільних, відвертих, шоколадних.

Йоанна Ягелло «Шоколад із чилі». 17-річна Халіна, або Лінка, переїзджає до ліцею, про який мріяла. Спілкування з хлопцем Адріаном тепер віртуальне: мейли, скайп, есемеси. Чи дивно, що юні закохані не зможуть відстояти на відстані свої почуття?

Робота, яку знайшла собі Халінка – складати компанію 80-річному пану Антонію: заварювати чай, чиати вголос книги. Що з цього вийшло?

Ніл Гейман «Цинамон». Оповідання на 2 сторінки про Індію, у стилі Кіплінга. Принцеса Цинамон, з коричневою смаглявою шкірою, сліпа і німа від народження. Її батьки – Раджа і Рані – обіцяють нагороду тому, хто навчить доньку говорити. Ніхто не може.

Одного ранку у палаці з’явивляєся тигр-людожер. Саме він навчить Цинамон говорити, тому що тепер їй буде про що говорити. Її внутрішній світ наповнюється враженнями про світ, якого їй так бракувало, адже вона сліпа від народження. Тигр забирає Цинамон з собою в джунглі.

Гарно написано, з виразними деталями. Сподобалось.

Ола Нетаєна «Присмак цинамону в каві». Жіночий роман. На смак – солодкувато-приторний, неміцний, з дешевої кав’ярні. Кожен розділ називається «філіжанка кави»: «Перша філіжанка кави», «Друга філіжанка кави»… «Шістнадята філіжанка кави». Забагато кави навіть для такого любителя як я. Не читайте, не витрачайте час.

Франк Павлофф «Коричневий ранок: читання для дітей і їхніх батьків». Маленьке оповідання-антиутопія. Майбутнє, в якому всіх зобов’язують вдягатися, їсти, пити тільки те, що має коричневий колір. Виходить газета «Коричневі новини», люди слухають «коричневе радіо». У місті ходять міліціонери у коричневій формі. Навіть домашні питомці – собаки і кішки – повинні бути чистого коричневого кольору, без білих або чорних плямок. Домашніх тварин іншого кольору у примусовому порядку отруюють миш’яком. Коричневий образ мислення, коричневі стандарти. Арешти усіх, хто не відповідає ідеології країни.

Не знаю, як автору вдалося на такій маленькій кількості сторінок висловити таку важливу ідею. Сподобалось. Пройняло.

Євгеній Петров «Коричневе місто: Громадяни туристи». Оповідання. Герой-оповідач – турист. Мандрує з іншими подорожніми по Грузії. Тифліс для нього асоціюється з коричневим кольором, який надають місту гори з монастирями навколо. Навіть обличчя людей тут здаються коричневими. Найбільше герой страждає від набридливих попутників, які нудно і шаблонно коментують усе, що бачать.

Артур Конан Дойл «Коричнева рука». Оповідання не з циклу про Шерлока Холмса.

Оповідач-лікар Хардейкр приїзджає в Індію до палацу свого багатого вуйка і ставить йому діагноз: невиліковна хвороба отруєння страхом.

Гість отримує запрошення взяти участь у нічній пригоді, аби як філософ-реаліст поставитись до надприродних загадок палацу. Щоночі в один і той самий час з’являється привид індуса з ампутованою рукою і шукає в лабораторії серед склянок з органами свою руку.

Хардейкр знаходить спосіб задовольнити посмертну потребу індуса і звільняє свого дядька і його дружину від нічних кошмарів.

Конан Дойл – прекрасний письменник. Усе описано яскраво, об’ємно, натурально.

Лариса Чистова «Коричневі сни». Фантастична повість для підлітків. 17-річна дівчина Аня потрапляє в паралельний світ, де можна отримати спокій і не турбуватись про минуле. Десь на пустих вулицях цього міста бродить спрут, що пожирає людей. Написано дуже просто і неглибоко.

***

Ось такий він – мій березень книголюба.

По внутрішніх відчуттях: коричневий, цинамоновий, кавовий, шоколадний кольори найменше з усіх попередніх у мені відгукнулися. Не моє.

Тож поспішаю в обійми квітня, для якого обрала собі зелений колір у назвах книг.

А як ви відчуваєте коричневий колір? Чи близький він вам?

Можливо, вам також сподобається:

Книга «З неба впало три яблука». Магія слова Наріне Абґарян

Волл-пейперські технології, або Шкільні стіннівки по-сучасному

10 ідей для кроссенса на уроках літератури