Іноді все, що потрібно, аби позбутися від негативних думок, – це повністю зосередитися на чомусь такому прекрасному, майже трансцендентному, як, наприклад, дивитися на небо або милуватися першими весняними квітами.
Ось чому я хочу поділитися з вами деякими із моїх улюблених цитат і речами, які мене не просто надихають, а викликають благоговіння.
1. Наша Земля
«Коли я вперше подивився на Землю, стоячи на Місяці, я заплакав».
Ось як космонавт Алан Шепард розповів про своє перебування на місячній поверхні під час місії «Аполон-14» у лютому 1971 року.
Спробуйте поставити себе на місце Алана Шепарда.
Уявіть, як це – стояти на Місяці, дивлячись на красиву синю кулю, яку ми називаємо нашим будинком.
Кожна людина, кожна тварина, кожна рослина вплітає своє життя у життя Землі.
Коли я повністю дозволяю собі зануритись у такі відчуття, я автоматично розриваюся. Не дивно, що деякі астронавти говорять про когнітивний зсув у свідомості, який вони відчувають, коли бачать Землю на великій відстані.
Подумайте, який величезний привілей у тому, що ми знаємо, як виглядає наша планета з космосу.
Більшість людей, які жили 100 років тому і далі вглиб століть, ніколи не мали такої можливості.
2. Спостерігати схід сонця
У романі «Алхімік» Паоло Коельо є слова: «Коли кожен день схожий на інший, люди перестають помічати те хороше, що відбувається в їхньому житті кожен день після сходу сонця».
Світанок. Так тихо і м’яко.
Чути, як спокійно дихає земля. Як готуються до перельотів хмари.
Небо натягнуло полотно. І ранковий художник – схід сонця – буде розфарбовувати цю прозору тканину у відтінки жовто-оранжево-червоного.
А ті, хто прокинутися в цей час, – їх так небагато – але саме вони будуть слухати ранкову симфонію вітру, птахів, листя на деревах, гілок, шуму одиноких машин.
Гармонія і умиротворення.
Скільки візьмеш з цієї години, з цих хвилин – це твоє і світу.
А світ завмер в очікуванні, завмер на вдиху, щоб ти не збився, щоб творив, висловлював себе, пізнавав, щоб почув себе.
Здрастуй, завжди юний схід сонця! Розкидаю руки назустріч тобі. Ось я – вся твоя. Слухняна, жива, посміхаюся. Моє серце б’ється часто-часто, прислухаючись до твоїх перших ритмів.
Я захоплююся світанками, вони в мене викликають благоговіння. Це відбувається 365 днів на рік.
Милуватися сходом сонця нічого не коштує. Як часто ви звертаєте на це увагу?
Схід сонця – це найкращий час, щоб випробувати натхненні моменти тиші і роздумів. І один з кращих способів підняти настрій.
3. Хмари, що пливуть
Завдання справжнього письменника – додати читачу трошки зору, слуху, відчуття світу в його об’ємі.
Одна цитата Еріха Марії Ремарка змусила мене зупинитися, відкласти книгу і поглянути на небо:
«Я спостерігав за хмарами… Хмари – вічні мінливі мандрівники. Хмари – як життя… Життя теж вічно змінюється, воно таке ж різноманітне, неспокійне і прекрасне…».
Я уявляю свої думки, почуття або тілесні відчуття як хмари, що пливуть по небу. Іноді вони світлі і спокійні, іноді темні і похмурі.
Але я сама не хмари. Я – блакитне небо, яке спостерігає за хмарами, не вступаючи з ними в контакт.
Я просто спостерігаю за ними, поки вони не пропливуть далі.
І вони зникають десь за межами мого погляду.
Хмари нагадують мені щодня: все проходить, добре і погане.
Кажу собі: будь блакитним небом. Будь спостерігачем.
4. Наше тіло
«Ваше тіло здебільшого складається з вуглецю, водню, кисню й азоту. Зірковий пил колись циркулював у космосі, а нині заполонив наші тіла. У вашому тілі щонайменше мільйон атомів. Лише за три останніх тижні крізь ваше тіло й тіла всіх інших живих створінь на планеті пройшли квадрильони атомів».
Мені подобається, як Чіпак Чопра, автор багатьох книг про духовність, поетично описує тіло людини, захоплюючись навіть фізичними складовими «вінця творіння».
Ви, я і кожна людина, яку ми коли-небудь зустрінемо, створені з зоряного пилу.
В тілі кожної людини близько 97% атомів того ж типу, що і наша галактика.
Не знаю, як адекватно реагувати на ці дані, але вважаю, що адекватною є відповідь: «Овва!»
5. Вдих – видих.
Все живе дихає.
Вдих – видих… Вдих – видих…
Прислухаюсь до себе: чим дихає сьогодні моя душа?
Вдих – і стан очікування: приємний, таємничий, як у дитинстві. Очікування зі смаком екзотичного шоколаду з базиліком і апельсиновою цедрою.
Видих – і виходжу із своїх берегів, заповнюю простір навколо себе тою водою і тими фарбами, звуками, хвилями, ритмами, які є істинно справжніми, щирими, важливими, цінними, природними.
І розумію, що всі закони неба і землі в цьому дихальному циклі живуть в мені, рухаються, переплітаються.
Вдих-видих – так швидкоплинно, але це і момент усвідомлення, налаштування на єдину хвилю зі світом.
Марина Цвєтаєва красиво сказала про дихання: «Для повної узгодженості душ потрібна узгодженість дихання, адже що таке дихання, як не ритм душі?»
Вдих – легкість. Видих – радість.
Вдих – любов. Видих – вдячність.
Вдих – ясність. Видих – безмежність.
Нехай моя душа вільно дихає і спрямовується туди, до чого прагне.
6. Диво самого себе
«Візьміть до уваги той факт, що протягом 3,8 мільярда років, періоду старше за земні гори, річки і океани, кожен з ваших предків по обидва боки був досить привабливим, щоб знайти собі пару, досить здоровим для розмноження і досить благословенним долею і обставинами, щоб жити досить довго, аби зробити це».
Такими словами Білл Брайсон у своїй книзі «Коротка історія майже всього» говорить про святкування дива самого себе.
Тільки уявіть, які неймовірні обставини мали співпасти, за мільярди років до вашого народження, щоб ви зараз могли існувати.
Кожен із нині живих буквально виграв космічну лотерею з шансом 1 до 1 000 000.
Я гадаю, цитата Брайсона містить універсальну правду: ви унікальні. Ніколи ще не було таких, як ви, і в усіх часах і просторах ніколи не буде таких, як ви. Такого дива.
І це як мінімум гідно святкування і віри в своє призначення.
7. Почуття належності
Одним з найглибших книжкових вражень початку 2020 року для мене стала книга Ради Агравал «Разом. Як знайти однодумців, створити спільноту і відчути зв’язок з усіма». Прочитала анотацію і зрозуміла, що не зможу спати, якщо не придбаю. Електронний варіант книги маю на своєму ноутбуці і в смартфоні. Часто перечитую з будь-якої сторінки.
Зараз Рада працює соціальним архітектором. І будує спільноти, як інші будують будинки.
Цю посаду вона придумала собі сама – собі і всім, хто присвятив життя завданню об’єднувати людей.
Хороший архітектор повинен думати про матеріали, дизайні, освітлення і простір. Соціальний архітектор – теж.
Суспільства вибудовуються цеглинка за цеглинкою – тобто від людини до людини. І в основі цього полягає продуманий дизайн і міцний каркас з точок дотику – тих точок, в яких ми «збігаємося», де сходяться наші істинні інтереси.
Рада Агравал ділиться багаторічними дослідженнями: «Ізоляція запускає клітинну ланцюгову реакцію, що загострює запалення і пригнічує аутоімунні процеси, і організм гірше справляється з інфекціями. Ми хворіємо від самотності».
Потреба у належності до спільноти – фундаментальна потреба людини, як їжа, вода, повітря, безпека, любов.
Коли ми відчуваємо себе частиною цілого, це надає впевненості.
Моя відкрита долоня завжди чекає, поки її дружньо стисне інша долоня.
Чим більше роздаю, дарую, тим більше отримую. Тим мене самої стає більше. А чим більше мене, тим ще більше можу послужити іншим. Усе взаємопов’язано.
Цінність життя вимірюється все-таки якістю спілкування.
Моє життя і я сама – це історія зустрічей, розмов, очікувань майбутніх бесід, які впливають на мою долю, характер, свідомість.
На думку Ради, побудова спільноти – найбільш важливе, великодушне і творче заняття, до якого може прагнути людина.
Від кожного з нас залежить, коли ми станемо носіями сили колективної енергії.
***
Мої хороші друзі, це мої 7 речей, які викликають благоговіння.
Що можете додати до цього списку ви? Буду щаслива про це дізнатись.
Можливо, вам також сподобається:
bogosvyatska.com 
Напишіть відгук