День зустрічі з собою. З «Ранкових сторінок»

Як завжди, стільки всього хочеться зробити зранку. Повно ідей, завдань для самої себе (які потім сама ж із себе і спитаю).

Та відкладаю все.

Відкриваю свій улюблений блокнот «Ранкові сторінки» – і залишаю перші відчуття і думки тут.

17 лютого 2020 року.

Ну от, новий день.

І це означає, що світ змінився.

Знову змінився.

І це відбувається кожного ранку, як прокидаюсь. Отже, мої дні – не дні бабака.

Світ змінюється, а разом з ним змінююсь я.

Я сьогодні інакша, не така, яка була вчора. Хоча вчорашній день був цікавий.

Колись придумала для себе вправу – кожен день вигадую тему дня, моє особисте свято.

Вчорашній день був День зустрічі з собою.

Плануючи таку тему, навіть не здогадувалась, як проживу цю неділю, цей вихідний.

Просто хотілося фокус уваги змістити на те, що мені насправді потрібно, що хочеться. А то з нового семестру було повно спілкування, справ і якось дуже мало мене.

Як я прожила День зустрічі з собою?

Це дійсно працює – коли знаєш, що у тебе тематичний день і потрібно звітувати перед собою. Адже ніхто тебе не змушував вигадувати саме таке «свято».

Почала з «Ранкових сторінок», де реально спробувала відчути себе, задати високе звучання, налаштувати на відчуття себе, дати можливість душі говорити зі мною.

Прочитала казку Г.Х. Андерсена «Хто найщасливіша?». У мене зараз уявне життя – зима данки. От і придумала собі: кожного ранку – по одній казці данського письменника. Тоді і продовження дня казкове, чарівне, добре, як у творах Андерсена.

Переглянула ідеї для свого нового онлайн-курсу, який планую запускати в березні.

Поїхала погуляти по Львову: тепло (+8), сонячно, сухо, трошки вітряно. Спокійні, розслаблені ритми. Легке небо з задумливими хмарами. Під цими хмарами добре думається і багато ідей приходить у голову. Чомусь згадалося літо, море під Чорноморськом, шелест світанкових хвиль, аромат польових квітів біля берега, дотик стоп до прохолодного піску на світанку.

Зайшла в новий ресторан «Ом ном ном». Всередині багато зелені, простору, повітря, два поверхи, вільні місця, музика на вінілі. Замовила манго-чіа пудінг. Божественно!..

Приїхала додому. Зробила собі каву.

Почитала «Євангеліє від Луки» – перші 12 розділів. Це моя улюблена річ зі Святого Письма.

Зробила кілька дзвінків до дорогих серцю людей.

Такий начебто простий день, без зайвих рухів і активностей, але дозволила собі зустрітись з собою, десь відпустити, десь захистити частинку особистого простору. Зробила багато приємних речей вдома, покреативила, почитала, розслабилась, доробила те, що давно хотілося.

Бідою людини ХІХ і ХХ століть була самотність.

Бідою людини ХХІ століття є постійний зв’язок, коннект з усіма.

Ти майже ніколи не залишаєшся один.

Немає можливості відчути себе, побути в тиші – а значить, в чистоті своєї душі.

Тебе постійно викликають на розмови, меседжі, щось пропонують, кудись запрошують.

Інформація, інформація, інформація…

Ти більше живеш життям інших, а не своїм власним. І такі дні зустрічі з собою надзвичайно цінні.

А сьогодні зранку, в перший день нового тижня, натрапила на один сайт – www.noisli.com. Сайт звуків: шум вітру, крапель води, грому, дощу, вогню, лісу з пташками, шелесту листя, морських хвиль, гірського струмка, місячної ночі зі стрекотінням комах, навіть звук ритмічних стуків поїзда.

Можна натискати на картинку-образ конкретного звуку, або навіть створювати власні композиції з двох-трьох-чотирьох мелодій природи одночасно.

Пишу свої Ранкові сторінки під ці звуки. Міняю композиції. Переключаю кнопки.

Це сприяє творчості, концентрації, ясному стану розуму.

Природа, здається, так близько.

Я – всередині цих звуків, цих морських хвиль на світанку, криків чайок, або потріскування вогню, або ритмів поїзда…

Хороша вправа для створення ресурсного і продуктивного стану. Дивіться, скільки я вже ранкових сторінок накатала.

Сьогодні у мене День відчинених дверей у майбутнє. Потрібно визначитись з темами майбутніх виступів, поїздок, укласти давно задумані посібники, запустити авторську онлайн-школу. Відчинити двері свого внутрішнього світу для людей, яких ще не знаю, але зустріну і полюблю. Чекати нових натхнень і ідей.

За вікном ще темно. Та знаю, що цей день буде світлим, сонячним, продуктивним.

Дивлюсь у майбутнє з довірою і радістю.

Дихаю очікуванням приємних змін у своєму житті.

***

При створенні заголовку статті використано фото (С) Вадима Садовського на Unsplash.

Можливо, вам також сподобається:

Трекер корисних звичок. Як визначити пріоритети самовдосконалення

Моя “коробка ідей”

Моя банка щастя