Так часто буває: шукаєш щось одне і раптом натрапляєш на цінну річ, важливу для тебе саме зараз.
Відкладаєш усе, десь знаходиш час.
А якщо часу немає, то взагалі випулюєшся у «позачасовість» – і таки знаходиш можливість присвятити всього себе питанню, яке зараз перед тобою поставив всесвіт – у вигляді ідеї, історії, людини.
Переглядала матеріали по темі «натхнення».
Відкрила випадково статтю про Японію, а в ній – схвальні відгуки на документальний фільм «Мрії Дзіро про суші».
У центрі історії – майстер суші, ресторан якого має три зірки Мішлена. «Три зірки» означає, що країну можна відвідати тільки заради цього ресторану.
Знайшла в Ютубі цей фільм на півтори години.
І не змогла відірватися.
Чарівна музика, філософія слова, магія рухів, гармонія простору.
Усе по-японськи просто, лаконічно, повільно, без надриву.
Що б ви думали? На наступний день я знову знайшла можливість переглянути цей фільм від початку до кінця. І навіть записала деякі фрази з нього.
«Я ніколи не противився своїй роботі. Я обожнюю свою роботу і віддаю їй життя».
Це сказано не про вчителя.
Та я всі вислови майстра суші Дзіро Оно приймала в своє серце, перекладала на мову своєї професії.
Повністю зануритися в свою роботу, закохатися в неї, ніколи не жалітися. Можливо, в цьому секрет успіху в обраній справі життя?
Дзіро просто працює кожен день, не перестаючи. Це і характеризує його як шокунін – великого майстра.
«Сутність у самовідданості і повторюваності одних і тих самих речей кожен день».
Щире бажання з дня на день вдосконалювати свої навички і смак страв, які Дзіро готує.
Справжня відданість своїй справі.
Але не тільки відданість.
Дзіро відчуває захоплення кожен день. Він обожнює готувати суші.
«Ти повинен присвятити своє життя відточуванню своєї майстерності».
Таке ставлення підходить до всього: до стосунків з людьми, яких тобі посилає Бог у сьогоднішній день; до роботи, яку ти обрав; до духовного шляху.
Дзіро робить одні і ті самі речі знову і знову, потроху їх покращуючи.
«Все, що я хочу робити, – це ще кращі суші».
Коли шокунін готує суші, він відчуває себе переможцем.
Маленькими, але щоденними справами досягається майстерність, що переростає з таланту на справжнє служіння.
Японський майстер розуміє, що кожен інгредієнт важливий і розкриває свій смак у певну годину.
Приготування уроку можна порівняти з роботою шеф-кухара в ресторані. Як в культурі харчування важливо все: прибори, серветки, скатертина, чистота, склад страв, – так і для уроку важливі візуальний образ учителя, посмішка на обличчі, оформлення кабінету, підібрані методи і прийоми.
Якщо це недостатньо смачно, це не можна подавати, – вважає шокунін. Це повинно бути смачніше, ніж минулого разу.
Дзіро харчується тільки вишуканими смачними стравами.
Він вчить: якщо ви хочете готувати смачно, ви повинні їсти смачну їжу і розвивати свій смак.
Для того, щоб ви давали хороші уроки, потрібно відвідувати хороші уроки.
«Я буду намагатись дістити вершини, але ніхто не знає, де вона».
Дзіро дивиться у майбутнє. Встановлює для себе стандарти дисципліни.
Він завжди шукає шляхи, як зробити свої суші смачнішими, покращити свою майстерність.
Його думки про це.
Цілий день.
Черга в ресторан, де працює герой фільму, – на півроку наперед.
Та навіть зараз, після десятиліть роботи, Дзіро не впевнений, що досяг досконалості у приготуванні суші.
Закохайтеся у свою професію, як Дзіро в свою. Знаходьте ідеї у своїх мріях. Будьте достойними обраного шляху.
Відточуйте свою майстерніть потроху, на 1% – але щодня.
Тоді всього за один рік ви збільшите майстерність у 37 разів.
Якщо правильно застосувати свій дар, можна досягти великих результатів.
Завжди намагайтеся стати кращими.
Завжди прагніть до досконалості.
***
При створенні заголовку статті використано фото (С) Аліси Ахтерхоф на Unsplesh.
Можливо, вам також сподобається:
Ризики і творчий процес. Що мене спонукає до невтомної творчості
bogosvyatska.com 
Підзаряжаєте на подвиги))
ПодобаєтьсяПодобається
Герої вчаться один в одного!))
ПодобаєтьсяПодобається