Я працюю в школі, щоби зробити світ кращим

У рубриці “Драбина” розміщую особисті роздуми на актуальні теми, пов’язані з педагогікою, школою, сучасним уроком, учителем, учнем. Те, що хвилює мене, не дозволяє пройти осторонь, мотивує на внутрішні перетворення.

Є речі, які потрібно нагадувати собі щодня.

Місяць тому на курсах інституту післядипломної освіти був заїзд нової групи вчителів.

Ми знайомились.

Кожен називав своє ім’я, який предмет викладає і кілька слів про себе.

Дійшла черга до пана Тараса – вчителя біології з невеликої сільської школи.

Він сказав, що ходить на роботу пішки кожен день 14 км.

Але вразило мене зовсім інше.

«Я не хвалюся, – сказав пан Тарас, – але я працюю в школі, щоби зробити цей світ кращим».

Зухвало?

Сміливо?

Просто і з вірою.

А навіщо я працюю? – задумалась. Хіба не з цією ж метою?

Що залежить від мене – в моєму закладі, в моїй країні, в світі?

Ми схильні шукати сенс свого життя десь поза межами того, чим займаємось.

Нас затягує шум світу. Ми спокушаємося цим. Те, що люди думають про нас, часто є найважливішим для нас.

Ми хочемо, щоб нас поважали. Це інстинкт виживання. І ми хочемо мати значення, бути важливими. Підлаштовуємось під стандарти.

Спокушаємося нашими власними думками. Потрапляємо в пастку негативного мислення, невпевненості: «А що я можу зробити? Я маленька людина…».

Але ми забуваємо, що підгонка під цінності і стандарти світу не найважливіша річ.

Забуваємо повертатися до себе, щоб увійти всередину, в саму сутність.

Ми повинні йти за своїм серцем.

Це не призведе нас до досконалості, але наблизить нас до себе, і ми отримаємо набагато більше задоволення від життя як безупинної подорожі.

Люди поважають справжню віру в себе.

Якщо ви дасте зрозуміти колегам, учням, своїм рідним, що саме ви і є реформа освіти України, що ви не будете терпіти посередності в школі, світ надасть вам сили і безмежні можливості. І тоді ви легко зможете долати до школи кожен день навіть 20 км.

Те, про що ми думаємо, туди й тече наша енергія.

Переконайтеся, що ви думаєте про правильні речі.

Коли ви говорите людям, що ви приймаєте дійсно великі можливості, – ви починаєте це залучати в своє життя.

Те, у що ви вірите, визначає, ким ви є.

У що ви вірите?

Проблема в тому, що у більшості вчителів нині немає впевненості в собі. «Я роблю настільки добре, наскільки виходить». Більшість педагогів вважають, що краще, що вони можуть зробити, це просто «добре».

Якщо ви хочете мати неймовірне, щасливе життя як учитель, ви повинні почати вірити, що зробити цей світ кращим – це єдино можливий варіант.

Оновіть свої переконання. Почніть ставитися до себе як до людини, яка прагне до чогось більшого, має сенс в своїй професії.

Почніть ставитися до себе, як до того, ким ви хочете стати.

І люди будуть поважати вашу віру в себе і своє призначення.

У своїй школі, своєму місті, своїй країні ви можете бути світильником, який усі побачать, бути силою, з якою усі рахуватимуться, якщо ви дозволите собі стати такою людиною.

У ваших силах зробити цю можливість реальною.

Для створення заголовку статті використано фото Саймона Мігая з Pexels.

Можливо, вам також сподобається:

Посібник “Як зробити смачний, ароматний, кольоровий урок”

8 складових моєї формули продуктивності. Як спланувати 2020-й рік

Уроки-подарунки

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: