Я невтомна. Я щаслива, коли веду одночасно сім проектів.
У мене завжди неймовірна кількість ідей, задумів.
Читаю одночасно по 3-4 книжки.
Працюю над 5-10 статтями, відпочиваючи при переключенні від однієї творчої праці на іншу.
При цьому розумію, що творчість – це завжди ризик.
Та ризики необхідні людині. Вони розсовують наші кордони в обмін на творче зростання.
Як і будь-яка інша навичка, що поліпшується з практикою, творчість – це набута навичка, яка поліпшується, коли ви зрощує її і розвиваєте.
Прагну нового, незвіданого, справжнього.
Живу на кілька днів – місяців – років наперед – неначе бачу себе в майбутньому.
Прискорюю, пришвидшую час.
Лечу, неначе стріла: бачу ціль, не бачу перешкод.
І на цьому фоні дуже ціную моменти, коли час зупиняється, коли я «тут і зараз». Наприклад, коли я «тут і зараз» зі спорідненою душею, коли дивлюсь на свічку (сьогодні зранку запалила красиву зелену свічку), коли вдихаю запах сандалової аромапалички (якщо вимикають опалення в квартирі – з паличкою тепліше і комфортніше). Потребую дивитись на небо, сидіти в транспорті на сонячному боці.
Дуглас Адамс, англійський письменник, одного разу зауважив: «Все, що ви бачите, чуєте або відчуваєте будь-яким чином, стосується тільки вас. Ви створюєте всесвіт, сприймаючи його. Тому все, що ви сприймаєте у всесвіті, стосується саме вас».
Фото (С) Омара Флореса на Unsplash
Букет засушеної лаванди в мене на письмовому столі гармонізує мої думки і почуття.
Кольорові конуси в круглій скляній вазі додають яскравості і різноманітності для моїх ідей.
Кава з молоком по-віденськи з красивого горнятка – це мої моменти розслаблення, насолоди, тиші з самою собою.
Прогулянки в центрі красивого міста і подорожі в поїзді – це моменти зустрічі/побачення з собою.
Це все стосується мене!
Творчість нічого не обіцяє, але може дати вам все.
У нашому постійно мінливому світі творча ефективність вимагає, щоб ви постійно експериментували, заглиблювалися в себе і генерували нові, кращі, швидкі і унікальні ідеї, вчилися на своїх помилках і витягали з них уроки, розширювали межі. Для цього потрібно постійно змінюватись, працювати в різних умовах, виходити з зони комфорту.
Примітно, що в усі часи творчі мислителі прагнули бути прихильниками змін і ризиків.
Митці не просто люблять робити нові речі, вони насправді шукають незручні можливості, тому що це змушує їх оживати.
І ще – вони дуже добре – максимально добре! – роблять свою роботу.
Зробіть перший крок.
«Все, що ви можете зробити для своєї мрії, просто почніть робити». (Й.-В. Гете) Мені подобається ця порада Гете, тому що вона стосується самої суті. Єдине, що дійсно має значення – незалежно від того, що ви хочете зробити, – це почати. От і все.
(С) Лулу Цзян
Творчі мислителі ставлять багато запитань.
Ставити запитання – це як дихати.
Це дуже просто – бути відкритим і бути готовим вчитися.
Але ми можемо багато чого довідатися, якщо будемо постійно ставити запитання до світу, природи, людей, самого себе.
І не просто ставити запитання, а шукати відповіді.
Леонардо да Вінчі відрізнявся пристрасною допитливістю. Його думки бродили по мистецтву, науці, техніці, поезії, гуманітарних науках. Спостереження мислителя і віра в те, що все єдине, взаємопов’язане, лягли в основу його творчості.
Пишіть. Читайте. Зачекайте.
«Просто пишіть кожен день свого життя. Читайте інтенсивно. Тоді подивитесь, що з цього вийде». (Рей Бредбері)
Ці три прості поради – мої дороговкази. Вони завжди спрямовують мене правильно.
Що б не сталося, пам’ятаю: я щодня дозволяю собі писати, читати і вчасно сповільнююсь, щоб дочекатися найкращого моменту, побачити, як речі повертаються туди, де вони повинні бути.
Дякую за урок, містере Бредбері!
Внутрішня наша людина з дня на день оновлюється, – сказано в Біблії. І дійсно відчуваю: я кожен день нова, інакша, глибша, мудріша.
Пізнавати і відкривати себе – від цього не можна втомитись.
Слухаю те, що звучить всередині мене. Слухаю своє дихання. Слухаю цей ранок. Слухаю місто, що вже напіврозплющило одне око, але ще не хоче вставати з м’якого ліжка.
Голос ранку – шепіт надії, далекі гудки потягів, шум колес по сніжному асфальту поодиноких машин.
Голос ранку – м’яка тиша, що приглушує все зайве і метушливе.
Початок нового дня – неначе початок нового життя, нової сходинки.
Так, люблю плани, списки, цілі, але не є заручницею життя за планом. Дозволяю собі спонтанність, дозволяю нічого не робити, руйнувати шаблони і обирати серце, а не обов’язок.
Мабуть, завдяки такому підходу збільшується кількість ендорфінів у моєму організмі. Тому що 90% того, що роблю, – роблю із задоволенням, з любов’ю, натхненням. Віддаю час тому, що мене гармонізує, наповнює: творчість, розвиток, пізнання, вдосконалення, роздумування і втілення ідей.
Слухаю те, що звучить всередині мене.
Звучить правдиво, щиро, багато, радісно.
І кола від цього звуку розходяться в навколишній простір, сягають далеких ранкових зірок.
Здрастуй, мій новий день! Мій сонячний, важливий, цінний, несподіванй день!
Можливо, вам також сподобається:
Анно Іванівно, дякую Вам за неймовірні ідеї!!! Про Ваш блог почула від Ольги Сильвестрівни Чоловської. Тепер із задоволенням читаю-перечитую-насолоджуюся))) Ваші ідеї використали при проведенні серпневих зустрічей педагогів https://marafon2019.blogspot.com/ ))) Дякую щиро! Натхнення Вам!
ПодобаєтьсяПодобається
Дорога Наталіє Георгіївно, рада вам.
Ольга Сильвестрівна вміє будувати мости між людьми, вона сама є людина-міст. Не один раз чула докладні “звіти” про ваші надзвичайні серпневі заходи.
Дякую, що заглядаєте на “Натхненник”.
І вам крилатості і творчості!
ПодобаєтьсяПодобається
То тепер я філологічний Патон?
ПодобаєтьсяПодобається
І тепер, і вчора, і – сподіваюсь – завтра)))
ПодобаєтьсяПодобається