Ризики і творчий процес. Що мене спонукає до невтомної творчості

Я невтомна. Я щаслива, коли веду одночасно сім проектів.

У мене завжди неймовірна кількість ідей, задумів.

Читаю одночасно по 3-4 книжки.

Працюю над 5-10 статтями, відпочиваючи при переключенні від однієї творчої праці на іншу.

При цьому розумію, що творчість – це завжди ризик.

Та ризики необхідні людині. Вони розсовують наші кордони в обмін на творче зростання.

Як і будь-яка інша навичка, що поліпшується з практикою, творчість – це набута навичка, яка поліпшується, коли ви зрощує її і розвиваєте.

Прагну нового, незвіданого, справжнього.

Живу на кілька днів – місяців – років наперед – неначе бачу себе в майбутньому.

Прискорюю, пришвидшую час.

Лечу, неначе стріла: бачу ціль, не бачу перешкод.

І на цьому фоні дуже ціную моменти, коли час зупиняється, коли я «тут і зараз». Наприклад, коли я «тут і зараз» зі спорідненою душею, коли дивлюсь на свічку (сьогодні зранку запалила красиву зелену свічку), коли вдихаю запах сандалової аромапалички (якщо вимикають опалення в квартирі – з паличкою тепліше і комфортніше). Потребую дивитись на небо, сидіти в транспорті на сонячному боці.

Дуглас Адамс, англійський письменник, одного разу зауважив: «Все, що ви бачите, чуєте або відчуваєте будь-яким чином, стосується тільки вас. Ви створюєте всесвіт, сприймаючи його. Тому все, що ви сприймаєте у всесвіті, стосується саме вас».

Фото (С) Омара Флореса на Unsplash

Букет засушеної лаванди в мене на письмовому столі гармонізує мої думки і почуття.

Кольорові конуси в круглій скляній вазі додають яскравості і різноманітності для моїх ідей.

Кава з молоком по-віденськи з красивого горнятка – це мої моменти розслаблення, насолоди, тиші з самою собою.

Прогулянки в центрі красивого міста і подорожі в поїзді – це моменти зустрічі/побачення з собою.

Це все стосується мене!

Творчість нічого не обіцяє, але може дати вам все.

У нашому постійно мінливому світі творча ефективність вимагає, щоб ви постійно експериментували, заглиблювалися в себе і генерували нові, кращі, швидкі і унікальні ідеї, вчилися на своїх помилках і витягали з них уроки, розширювали межі. Для цього потрібно постійно змінюватись, працювати в різних умовах, виходити з зони комфорту.

Примітно, що в усі часи творчі мислителі прагнули бути прихильниками змін і ризиків.

Митці не просто люблять робити нові речі, вони насправді шукають незручні можливості, тому що це змушує їх оживати.

І ще – вони дуже добре – максимально добре! – роблять свою роботу.

Зробіть перший крок.

«Все, що ви можете зробити для своєї мрії, просто почніть робити». (Й.-В. Гете) Мені подобається ця порада Гете, тому що вона стосується самої суті. Єдине, що дійсно має значення – незалежно від того, що ви хочете зробити, – це почати. От і все.

(С) Лулу Цзян

Творчі мислителі ставлять багато запитань.

Ставити запитання – це як дихати.

Це дуже просто – бути відкритим і бути готовим вчитися.

Але ми можемо багато чого довідатися, якщо будемо постійно ставити запитання до світу, природи, людей, самого себе.

І не просто ставити запитання, а шукати відповіді.

Леонардо да Вінчі відрізнявся пристрасною допитливістю. Його думки бродили по мистецтву, науці, техніці, поезії, гуманітарних науках. Спостереження мислителя і віра в те, що все єдине, взаємопов’язане, лягли в основу його творчості.

Пишіть. Читайте. Зачекайте.

«Просто пишіть кожен день свого життя. Читайте інтенсивно. Тоді подивитесь, що з цього вийде». (Рей Бредбері)

Ці три прості поради – мої дороговкази. Вони завжди спрямовують мене правильно.

Що б не сталося, пам’ятаю: я щодня дозволяю собі писати, читати і вчасно сповільнююсь, щоб дочекатися найкращого моменту, побачити, як речі повертаються туди, де вони повинні бути.

Дякую за урок, містере Бредбері!

Внутрішня наша людина з дня на день оновлюється, – сказано в Біблії. І дійсно відчуваю: я кожен день нова, інакша, глибша, мудріша.

Пізнавати і відкривати себе – від цього не можна втомитись.

Слухаю те, що звучить всередині мене. Слухаю своє дихання. Слухаю цей ранок. Слухаю місто, що вже напіврозплющило одне око, але ще не хоче вставати з м’якого ліжка.

Голос ранку – шепіт надії, далекі гудки потягів, шум колес по сніжному асфальту поодиноких машин.

Голос ранку – м’яка тиша, що приглушує все зайве і метушливе.

Початок нового дня – неначе початок нового життя, нової сходинки.

Так, люблю плани, списки, цілі, але не є заручницею життя за планом. Дозволяю собі спонтанність, дозволяю нічого не робити, руйнувати шаблони і обирати серце, а не обов’язок.

Мабуть, завдяки такому підходу збільшується кількість ендорфінів у моєму організмі. Тому що 90% того, що роблю, – роблю із задоволенням, з любов’ю, натхненням. Віддаю час тому, що мене гармонізує, наповнює: творчість, розвиток, пізнання, вдосконалення, роздумування і втілення ідей.

Слухаю те, що звучить всередині мене.

Звучить правдиво, щиро, багато, радісно.

І кола від цього звуку розходяться в навколишній простір, сягають далеких ранкових зірок.

Здрастуй, мій новий день! Мій сонячний, важливий, цінний, несподіванй день!

Можливо, вам також сподобається:

Уроки-подарунки

«Вірш про себе». Шкільні історії про одну творчу вправу

Пленерні уроки. З досвіду проведення