Листопад: як я читала помаранчеві книги

Листопад у мене пройшов під знаком помаранчевого кольору.

І правда, останній осінній місяць сповнений оранжевими, морковними, рудими, теракотовими кольорами. Листя на деревах, гарбузи, обліпиха, гриби, перші мандаринки, що з’являються у магазинах і налаштовують на святковий настрій.

помаранчевий колір, твори в назвах яких є оранжевий і помараневий колір,

І – книги, у назвах яких є помаранчевий/оранжевий колір.

Список таких книг склала на початку листопада. (Можна подивитись тут.)

Після вражень від книг у червоному і золотому кольорі, які читала у вересні і жовтні, «помаранчевий» місяць здався мені дійсно осіннім – трошки сентиментальним, зі світлим сумом, першими холодами, руками в кишенях, теплим чаєм вечорами, контрастом сірого з останніми яскравими фарбами у природі.

Місяць прощання з птахами, віддзеркалень у калюжах, плутанини слідів у голих парках.

Які ж помаранчеві книги прикрасили мій листопад?

Олена Бокійчук «Помаранчева ворона: вірші». Кілька віршів на вибір із збірки прочитала, у тому числі той, що дав назву. Добрі, прості рядки. Але не проросло.

Ольга Бреславська «Помаранчева дівчинка». Чудова поезія! Свіжа, по-дитячому щира і відкрита, небанальна. Прочитала від першого до останнього вірша. Живий ритм, пульсація. По-жіночому ніжно і з подихом свободи.

Наодинці з дощем…

Лювлю

у долоні солодкі сльози.

Я люблю це життя…

Люблю

чути музику в тиші прози.

Микола Хоружий «Помаранчевий щоденник». Поетична збірка, народжена під час першого Майдану 2004 року. Прочитала на вибір деякі вірші. Гостро, зло, місцями цинічно, місцями пафосно, гучно, з «дірою» в серці. Такі вірші мають право бути. Але не моє.

Муза моя цілий день на Майдані

В сонячне світло вдягає вірші,

Стрічка на шиї, голівка в бандані,

Цвіт помаранчевий – сяйво душі!

Володимир Терлецький «Помаранчевий промінь надії: буковинська елегія». Непогано. Навіть дуже непогано! Старий величезний дуб, якого три чоловіки ледве можуть охопити. Джерело в коренях дуба. Буковинський край протягом кількох століть. Історії людей, які живуть і помрають біля дуба. Австро-Угорщина, Росія, Румунія, Радянський Союз, вільна Україна… Люди чекають на краще, сподіваються на зміни. Завершується повість вісткою про помаранчеву революцію. «Давно вже в селі не було такого… Навіть люди якось інакше стали дивитися один на одного. З надією. Неначе не стало в них інших турбот, окрім помаранчу… Сонце щовечора і щорано посилало на зачарований край щедрі помаранчеві промені». Книга видана у 2005-му році.

Юстейн Гордер «Помаранчева дівчинка». Класика творів помарачевого кольору. З захопленням перечитала вдруге цю чудову повість. Відірватись неможливо. Дуже яскраво, емоційно, соковито, з величезною кількістю помаранчів, з незвичайною героїнею, в яку не можна не закохатися.

Якщо ви ще не читали цей твір – обов’язково внесіть до свого списку!

Віталій Біанкі «Оранжеве Горлишко». Таке добре оповідання. Оранжеве Горлишко – це куріпка. Одразу пригадала дитинство. Біанки – відомий оповідач про світ природи, тварин.

Борис Борін «Оранжева планета». Фантастичне оповідання. Землянин. Далека планета Екз, що означає – «оранжева». Спека, оранжево-бура рослинність, піски. Світ, де машини поработили людей. Землянин потрапляє до в’язниці роботів – у так звану «школу оздоровлення думок». Перевдягається у робота, втікає, підіймає повстання людей і машин. Ще довго на оранжевій планеті розповідатимуть легенди про Путника з далеких зірок.

Владіслав Крапівін «Оранжевий портрет з крапінками». Невелика повість про літо, про практику юної студентки Юлії, яка чекає листів від свого друга, а ще – про цікавого десятилітнього хлопчика Фаддєя. Це він – рудий, з веснянками і носить тільки речі оранжевого кольору. Крапівін – майстер портрету: «Верхом на балке сидел растрепанный мальчишка. Он смотрел куда-то через реку, посвистывал и качал ногами в незашнурованных кедах и пыльных сбившихся гольфах морковного цвета. На нем была майка с короткими рукавами — тоже неопределенно-морковная — и шорты кирпичного оттенка с оттопыренными карманами и в темных пятнах какой-то смазки. И весь мальчишка, облитый вечерними лучами, казался нарисованным оранжевыми и красными мазками. Мальчишка, безусловно, относился к племени рыжих. Но он был не просто рыж — в его нестриженных космах смешались оттенки апельсинов, томатного сока, терракоты и угасающих закатных облаков…»

У повісті йдеться про два портрети. Один портрет з хлопчика намалював заїзджий художник. Другий портрет – у вигляді букету із оранжево-морковних лілій з довгими пелюстками, рясно засіяних темно-коричневими крапинками. Таким побачила Фаддєя його однокласниця.

Відчувається, що письменник – радянський, що вже зовсім інша епоха, що люди давно так не говорять і не поводяться, що вже інше повітря, інші стосунки.

Олександр Грін «Диявол Оранжевих Вод». Як і все у Олександра Гріна, це оповідання вражає, захоплює і проростає дуже глибоко.

Випадкова зустріч на пароході двох пасажирів без квитків, яких висаджують на першому ж березі. Один з них – росіянин Іван Баранов – говорить про себе:«Я – заезженный, разбитый интеллигент, оторванный от моей милой родины, человек без будущего, без денег, без привязанности, человек, не знающий, зачем он живет». Це саме він той «диявол», що тричі спокушає свого випадкового попутника. Контраст персонажів, контраст двох доль, двох фіналів. Майстерно, драматично!

Пайпер Келман «Оранжевий – хіт сезона. Як я провела рік у жіночій в’язниці». Книга-мемуари. Авторка за помилки юності потрапляє на 15 місяців в американську в’язницю. На відміну від подібних історій, увага в книзі приділяється не стільки складним умовам проживання, жорстокості надзирателів, антисанітарії, скільки великодушності, доброті жінок, що відбувають свій термін разом з Пайпер. Протриматись героїні допомагає концентрація на тому хорошому, що вона намагається бачити в собі і в людях.

Написано емоційно, простою живою мовою, щиро, з милими деталями. А колір у назві – відомо, звідки: колір комбінезону ув’язнених. І ще – колір підтримки від рідних, друзів, нареченого, які одного дня в Нью-Йорку влаштували мітінг на підтримку подруги, вдягнувши на себе речі оранжевого кольору: пальто, шапки, шарфи.

Раджу прочитати цю життєствердну історію.