Гуманний педагог Шалва Олександрович Амонашвілі, приїзджаючи в Україну, кожен рік зі сцени говорить: «Даруйте уроки дітям!»
Та я довго вагалась, сумнівалась, не вистачало сміливості скористатись порадою грузинського вчителя.
Думала: як подарувати урок одному учню з класу? А що будуть робити інші діти? Раптом образяться і скажуть: «Ну, то і спілкуйтесь удвох!»
Наважилась завдяки одній історії.
Якось до мене після уроку підійшов учень-шостикласник Павло і сказав: «Через два тижні я разом з батьками переїзджаю жити до іншого міста».
Сказав – і побіг.
Я уявила, як захожу до шостого класу – а Павла у ньому вже немає.
Відчула невимовний сум і порожнечу.
У кожному класі є дитина, на яку мимовільно дивишся, коли розповідаєш нову тему. Як відреагує, чи посміхнеться, чи відкриє рота від подиву, чи прокоментує.
У тому шостому класі такою дитиною був для мене Павло.
«Ким мрієш стати, Павло?» – питаю.
«Директором ресторану!» – він уже знав, до чого прямує.
Жива, славна дитина. Часто пригощав однокласників і вчителів своїми випічками: млинчики, кекси, мафіни. Готувався до свого власного майбутнього ресторану.
Як мені сказати цій дитині, наскільки вона для мене важлива, як багато для мене значить? Я ж навіть не класний керівник! Мала в тому шостому класі тільки один урок на тиждень – етику.
Все, що у мене є, – це тільки мій урок.
Ось так наважилась на урок-подарунок.
Вірите? Готувала конспект набагато відповідальніше, ніж би знала, що до мене на урок прийде методист з району, інспектор з області, да хоч би й міністр освіти і науки України! Тому що готувала для живої дитини.
Є Бог, який створив цю душу. Є батьки, які довірили мені сина, посадили в класі і сказали: «Не зашкодь!»
Отак готувала…
І ось урок. Прихожу, вітаюсь.
Питаю в дітей: «Ви знаєте, що великі поети дарують свої вірші коханим?»
«Знаємо», – відповідають.
«А ви знаєте, що композитори можуть присвятити свої музичні твори друзям, батькам?»
«Чули», – кажуть.
«А от я сьогоднішній урок хочу подарувати одному учневі з вашого класу».
Діти завмерли. Дивляться з подивом і надією: «Кому? Кому?»
Той шостий клас був дійсно особливий. Половина дітей ходили до мене на поетичний гурток, довіряли свої таємниці, і кожен другий мав право отримати від мене такий особистий подарунок.
«Сьогоднішній урок хочу подарувати Павлові. Але без вашої допомоги, – звернулась до всього класу, – у мене не вийде подарунок. Ви ж мені допоможете?».
Звичайно, діти погодились. Вони також любили свого однокласника, його випічку, його дружелюбність і світлу усмішку.
Ви би бачили, як діти підіймали руки. А як Павло старався на тому уроці!..
У той день всередині мене щось відбулося – щось дуже приємне, важливе, цінне, невимовне.
Через кілька днів зустріла в школі на сходах Павла – він мав їхати вже через тиждень. Побачив мене, поважно підійшов і спитав: «Пам’ятаєте, ви мені урок подарували?»
«Так, – кажу, – пам’ятаю, і я дуже щаслива, що це зробила».
Зараз мій Павло навчається десь в якійсь школі у 11-му класі.
Я хочу, щоб він пам’ятав – не про мене конкретно – пам’ятав, що не всі подарунки можна купити за гроші, що вчитель може подарувати цілий урок, цілого себе конкретній дитині. Що вчитель – невипадкова людина в його житті. Що його подарунки – особливі: їх не можна побачити, тільки відчути, і вони є визнанням того, що більше такого хлопчика, такої дівчинки на землі немає, що ти – неповторний і єдиний.
З тих пір неодноразово присвячую уроки дітям – адресно:
«Урок по дружбі – тобі, Юрко. …А урок про мудрість – тобі, Сусанна…»
Знання яких уроків діти хочуть винести зі школи? Математики, хімії, історії, літератури, мови, біології?.. Перш за все вони хочуть отримати уроки Життя і уроки Мудрості, уроки Висоти і уроки Глибини, уроки Шукань і уроки Подвигу, уроки Слави і уроки Сенсу…
Даруйте уроки дітям!
Бажаю кожному з вас відчути те, що я відчула у той день, коли вперше наважилась подарувати урок учню.
Чим більше на ваших уроках буде думок і дій, які несуть радість і щастя, тим з більшим задоволенням діти ходитимуть до школи.
Можливо, вам також сподобається:
bogosvyatska.com 
Уроки-дарунки. Близька тема. Лише раз дарувала конкретній учениці, але вже багато років, кожен з уроків на семінарах різного плану, які сипалися на мене досить щедро))) був не відкритим уроком, а уроком-дарунком. Зовсім по-іншому діти до них відносяться, вони ж із таємничками, з їхньою підтримкою. І помітила, що діти чекають на них. А потім дарунками були й Ваші уроки, і я щаслива, що вони відчули Вашу харизму, Ваше тепло. І уроки Оленки Ходюк, і від автора підручників Ніни Міляновської, і від Олі Горобченко. Вони роблять дітей щасливими.
І про те, що діти запам’ятовують часто не навчальний матеріал, а моральні аспекти також вірно. Буквально позавчора зустріла свою ученицю (років 20 назад закінчила школу). Проговорили хвилин 20. І потішило її ” я не можу згадати всі тонкощі творів, але оті ваші запитання, які стосувалися нас особисто, згадую часто, і розумію, що зараз у мене була б інша відповідь: глибша, точніша, витонченіша”. Значить, урок продовжується в них самих, в їхніх душах
ПодобаєтьсяПодобається
Дякую вам, Ольго Сильвестрівно, за такий коментар. Признаюсь, чекала від вас кілька слів, бо багато разом пережили “дарунків”)))
ПодобаєтьсяПодобається
Ну от іще один радісний дарунок позаду. День янгола. Який він був світлий і позитивний! Для дітей, для моїх найпозитивніших друзів. І все вдавалося напрчуд легко і гармонійно. Тут є посилання на деякі заходи і фотографії https://drive.google.com/open?id=1_0o8vzwz4PDp8EituRjyGNa6Zm9oUK3L
ПодобаєтьсяПодобається
Чарівна атмосфера. Це щось неймовірне! Щасливі діти. Щасливі вчителі. Знайомий кабінет – кращий кабінет зарубіжної літератури в Україні.
ПодобаєтьсяПодобається
Як гарно!
ПодобаєтьсяПодобається
Дякую, Рито. З таких днів складається чарівне намисто педагога.
ПодобаєтьсяПодобається