У рубриці “Драбина” розміщую особисті роздуми на актуальні теми, пов’язані з педагогікою, школою, сучасним уроком, учителем, учнем. Те, що хвилює мене, не дозволяє пройти осторонь, мотивує на внутрішні перетворення.
Понеділок, початок нового тижня, нового циклу. Які уроки винесу з цього дня, цього тижня, цього місяця? Чи буду з золотими плодами цієї золотої осені?
Кожен рік, починаючи з 2007, відвідую Всеукраїнські Читання з Гуманної Педагогіки.
Учителі протягом двох днів обговорюють, осмислюють, проживають незвичайні теми – наприклад, що таке усмішка. І два дні усміхаються. Адже усмішка – це образ життя. Школа повинна усміхатись!
А на наступний рік міркують на іншу важливу тему – що таке серце педагога. Пам’ятаєте у О.Сухомлинського: «Серце віддаю дітям»? Про цю книгу Шалва Олександрович сказав, що кожному українському педагогу її потрібно мінімум 12 разів перечитати, підкреслити і використовувати, жити цим.
Тема цьогорічних Читань: «Добра воля – найдорожча перемога». До України з сонячної Грузії приїхала дружна родина Амонашвілі.
Виступ Шалви Олександровича мене світло надихнув і окрилив.
З радістю ділюсь порадою-вправою від засновника школи гуманної педагогіки. Назву цю вправу «Золота скарбничка».
Суть така.
Кожен день потрібно знайти час і хоча б на півгодини задуматися про себе.
«Кожен із вас – скарбничка», – говорить Шалва Амонашвілі.
Потрібно туди кожен день щось кидати.
Скарбничка – це наш образ життя.
Необхідно карбувати свій дух постійно.
Що будемо кидати у свою скарбничку? Тільки золоті монети!
Все, що ми робимо, – щоб із золота було: стосунки, наші уроки, зустрічі з учнями, те, як ми творимо добро, будуємо щось…
Якщо я буду вдосконалювати свій дух, свій характер, зможу те ж саме виховати і в дітях.
Хто почистить мої думки? – розмірковує Шалва Олександрович. І відповідає: я сам. А якщо сам чищу, то навчу цього і учнів.
Потрібно виховувати не просто хороших людей, потрібно виховувати героїв. А героїв виховує той, хто сам у собі виховує героя.
Ми повинні навчити дітей літати, бачити сенс життя, прагнути до краси. Люди насправді літають своїми думками, почуттями, ідеями, а не повітряними кулями, літаками.
Хто це зробить зараз у школі? Хто виховає героя, крилату людину?
Учитель України! – відповідає Шалва Амонашвілі.
Ні Німеччини, ні Франції, ні Грузії.
У кого ще є Сковорода, Сухомлинський, Ушинський, Пирогов? Це така розкіш! І такий тягар!
Не має право вчитель України не давати світові взірець цього духу людини.
І знову порада: потрібно задуматися про свою відповідальність для народу: «Хто я є для народу України?»
Хто більше відповідальності несе, ніж учитель? Влада вирішує нинішні проблеми, а учителю довірено майбутнє.
***
Отак з самого ранку розмірковую про золоті монети в своїй внутрішній скарбничці.
Японці кажуть, що мета будь-якої діяльності – досягти гармонії.
У кожному своєму кроці, спілкуванні, справах керуватись цінностями і прагнути досягти гармонії.
Уповільнитись у зовнішній метушні, не помчати її, не спокушатись, тримати стрілку свого компаса у бік рівноваги і цілісності.
Адже на питання «хто я?», «куди йду?» – хіба буду відповідати про земне, про видиме?..
Що в кінці сьогоднішнього дня покладу у внутрішню скарбничку? Якими монетами буду розраховуватись з Господом – мідяками, сріблом чи золотом?..
Читайте також:
bogosvyatska.com 
Напишіть відгук