Мої підсумки травня. 31 справа

Весна пролетіла на крилах і залишила шлейф незабутніх вражень.

Для мене ця весна запам’ятається ще й завдяки тому, що на кожен місяць складала список справ, який намагалась по мірі сил і можливостей виконувати.

На травень теж були наполеонівські задумки. (Список справ на травень можна прочитати тут.)

Вдалося реалізувати далеко не все, але і половини вистачило для душі, для оновлення почуттів і для народження ідей.

Заритися носом у ніжно-солодкий аромат кущів жасмину, бузку, черемхи, квітучих яблунь.

Першу половину травня аж у голові було запаморочення від густих глибоких ароматів. На жаль, потім почалися рясні дощі, зливи, вітри і позривали з дерев тендітні пелюстки.

Радіти квітучим клумбам і галявинам, відшукати 10 різних весняних найменувань квітів.

Конвалії, кульбабки, ромашки, нарциси, конюшина, іриси, маки, півонії, троянди, фіалки, жасмин, маргаритки. Травень – місяць квітів, квіткових килимів. Колір третього весняного місяця – веселковий. Очі радіють від такого багатства краси і ніжності в природі. Фотографувала квіти протягом цілого місяця в усіх містах, де побувала.

Вирушати на пошуки нових улюблених місць.

Знайшла два нових улюблених місця.

Вулиця Пекарська у Львові по праву вважається однією з найкрасивіших. Вибрала чудовий світлий сонячний ранок. І повільно прогулялась уздовж вулиці, милуючись архітектурою і атмосферою старовини.

До речі, на вулиці Пекарській можна побачити ТРИ палаци. У самому центрі Львова! Палац Орловського, палац Семенських-Левицьких, палац Туркулів-Камелло. Нині у цих спорудах розміщуються офісний будинок, школа-інтернат, корпус університету ветеринарної медицини та біотехнологій.

Друге нове місце, яке стало улюбленим – міст через Дунай у Будапешті. Такі неймовірні краєвиди і будівлі по обидві сторони столиці Угорщини – Буди і Пешта. Плюс прісна вода ріки. З дитинства більше люблю ріки, ніж моря. Прісна вода налаштовує на спокій, умиротворення, рівновагу і впевненість.

Їсти морозиво, гуляючи по травневому місту.

Це було дуже смачне морозиво у вафельному ріжку – дві кульки: одна зі смаком терамісу, друга – ягід журавлини.

Прогулятися пішки з одного кінця міста до другого.

Обрала Страдч Яворівського району – в 20 км від Львова. Відомий паломницький центр. Пройтися від одного кінця міста до другого – якраз вистачило часу з вервичкою промолитися Славні Таїнства Пресвятої Богородиці.

Традицію залишати свої сліди через все місто практикую з 2010 року. Кременчук, Чернігів, Стрий Львівської області, Чапаївка Черкаської області, Тухля Львівської області – запам’ятала ці міста на рівні стоп, освоєння простору.

Побачити весняну Європу.

Цього травня уперше в житті я побувала в Європі. Відень (Австрія) і Будапешт (Угорщина). Сподобалось, але наша Україна не гірша, якщо не краща.

Це величний Відень:

Самі розумієте, побувати у Відні і не попити віденьської кави – це себе не поважати. Зайшла у кафе “Rosenberger”, де при замовленні кави у прдарунок з собою дають фірмове симпатичне горнятко. З цього горнятка я тепер вдома п’ю ранкову каву у Львові.

Зайшла у Відні у собор святого Стефана. Всередині вразила арт-композиція: кам’яне небо. Прямо зі стелі висить багато каменів. Символ того, що віра має бути твердою, непорушною, і небо є фундаментом, на якому людина будує свій внутрішній храм.

До речі, про небо. Небо Відня – це окрема історія. День, в який побувала в столиці Австрії, запам’ятається ще й дивовижним кольором неба і казковими хмарами.

А це – Будапешт. Рибацький бастіон:

Відома будівля парламенту:

А це – зворушливий до сліз пам’ятник на набережній Дунаю в Будапешті. Залізні чобітки. Меморіал на пам’ять про жертви Голокосту. Багато людей приходять, приносять живі квіти, запалюють свічки, насипають камінчики всередину дитячих маленьких туфель.

Подорож до Європи допомогла мені виконати ще кілька пунктів у моєму травневому списку справ.

Відвідати якийсь замок або палац.

Палац Шенбрун у Відні. Вразив розмах, велич, святковість, піднесеність.

Відвідати ботанічний сад.

Дендропарк біля Шенбрунна. Це така класична добра європейська традиція садово-паркової культури. У мене було дві години відчути єдність з навколишнім світом у цьому весняному саду.

Піднятися на гору – на щось високе і з вершиною.

Гора Буда в Будапешті. З неї відкривається чудовий краєвид на Дунай, весняну зелень дерев і квітучих садів, унікальних споруд столиці Угорщини. І кожен раз, підіймаючись на будь-яку вершину, помічаю, що нагорі свідомість працює трошки інакше, повільніше і ясніше. І мені подобаються такі стани.

Зробити що-небудь безрозсудне.

Почала писати художню книгу.

Позбавитись від 10 непотрібних речей.

Уже третій місяць поспіль виконую цю корисну «вправу». І кожен раз знаходжу навіть більше 10 речей, від яких позбавляюсь. Це і одяг, і давні записки, зошити з початими і незавершеними сторінками, купа непотрібних ручок і олівців… Завжди є можливість звільнити свій простір.  

Слухати вуличних музикантів.

У травні усі творчі люди вибираються із своїх творчих нір і йдуть до людей, до сонця, на свіже повітря. Особливо це стосується вуличних музикантів. Кого тільки не побачиш – і чоловіка, який грає на склянках, і струнний оркестр, і екзотичних одинаків з незвичними інструментами, що творять немислимі звуки. Зупинитись біля них хоча б на 5 хвилин – це подарувати собі гарний настрій, натхнення, окриленість.

Відчути характер травня.

Традиційно в своїх «Ранкових сторінках» міркую про характер третього весняного місяця.

Подякувати весні за те, чого вона мене навчила.

З радістю це зробила у щоденнику подяки.

Найскладніше у травні виконувати заплановані справи було через погодні умови – вірніше, через відсутність підходящої погоди. Дощі, зливи, мжичка, про що навіть пост написала. Дочекатися сонця, аби походити по травичці босоніж, почитати під квітучим деревом, випити кави на сонечку у вуличній кав’ярні, вдягнутися як веселка… За весь травень, здається, сонячних сухих днів добре якщо випало 5-6.

І все-таки, не дивлячись ні на що, у травні я дарувала квіти знайомим і колегам, готувала весняні страви (окрошка, салати із свіжих овочів, чіа-пудінг), намагалась берегти свою душу від скарг, пліток і засуджень, шукала приводи порадувати і дивувати людей, які є нині в моєму житті. Відвідала картинну галерею. Прочитала 12 книг.

У тому числі дочитала свій весняний список книг. Залишалось ще два романи: «Три бажання» Ліяна Моріарті і «До зустрічі з тобою» Джоджо Мойєс. Книга «Три бажання» мені не сподобалась. Складні стосунки трьох сестер-близнючок описано цинічно, приземлено. А от «До зустрічі з тобою» – приємний ніжний твір.

Друзі, заплановані справи не менш приємні, ніж неочікувані, спонтанні добрі події в нашому житті. Адже те, що трапляється з нами, завжди трошки більше і дещо інакше від того, що ми собі уявляємо.

Сподіваюсь, що весна і для вас пройшла цікаво, насичено, дивовижно. Поділіться своїми враженнями. І – чекаємо не менш чудового літа!

Читайте також:

Підсумки незабутнього квітня. Мої 30 справ

Мій натхненний березень. 31 справа

12 причин чекати літа