Дивлюсь я на небо… Львівські дощі

Така злива сьогодні у Львові!.. Гроза, блискавки, калюжі. Парасольки від вітру вивертаються, рвуться спиці. І так буде ще три дні, за прогнозами.

Саме час перечитати мою колекцію цитат з художніх творів про львівські дощі.

«Дощ не просто падав з неба, він опустив на львівську бруківку свою важку сіру завісу і не поспішав її забирати. Оксана притулилася щокою до стіни кам’яниці, вкотре пошкодувавши, що не прихопила з собою парасольку. Її, не львів’янку, попереджали, що навіть коли за вікном розкішна безхмарна та безвітряна погода, не варто піддаватися омані. Все може за мить перемінитися. Бо зараз початок травня — на часі сезон дощів. До того ж це Львів, де сезон дощів триває ледь не цілорічно». (Дара Корній «Львівські зливи»)

«От і дощ пішов. Мудрий і добрий дощ». (Любов Долик «Морелька»)

«За вікном львівський друг дощ виполіскував до монотонного сірого всі інші кольори». (Наталка Ліщинська «Небо для веселки»)

«Дощ-лікар прийшов до неї, не витримав такого страшного її горя, прийшов відшіптувати, відмолювати, гоїти її рани». (Любов Долик «Морелька»)

«…дощ тут — одна з місцевих особливостей. Дощі-батяри і дощики-мигички, дощенятка-забавляники та бешкетники-дощиська, благодатні диво-зливи і навіть страшні смерчі — всі вони обрали собі Львів для замешкання. Тут вони і походжають, і стрибають, і тарабанять, та ще й вихльостують. Усі місцини Львова їм до вподоби: і вузькі вулички старовинного Ринку, і просторі проспекти нових забудов, і таємні стежки Личаківського цвинтаря, і крутосхили гори Лева, і затишні ліси Кайзервальду, і цілющі пагорби парку Знесіння. Львівські дощі — то такі невтомні шукачі пригод, то такі допитливі дослідники, то такі мудрі екскурсоводи! Підіть колись за ними услід! Послухайте їх! Голосно і радісно розказують втомленій бруківці підслухані у небі думки, а ще — переповідають побачені на землі історії. Виспівують у ринвах про неймовірне кохання, захлинаються від обурення, оповідаючи про зраду та підлість. Тихо погладжують мури старих соборів, завмираючи від захоплення, — бо в цих стінах живе високий дух. А від дотику до храмових стін мелодії дощових пісень стають величними і повільними, наче звуки церковного органа…» (Любов Долик «Морелька»)

«Дощ знову вщух: у Львові він завжди йшов дозовано — не більше й не менше ніж потрібно». (Анастасія Нікуліна «Потанцюй зі мною»)

«Після зливи Львів пахнув не кавою і не марципанами, він пахнув весною. Вишні губили на асфальті своє відцвіле пелюстя, зафарбовуючи доріжки в біле, голуби купалися в теплих калюжах, які залишила по собі львівська злива». (Дара Корній «Львівські зливи»)

Почитала цитати і надумала собі зібрати синоніми до слова дощ. Вийшло досить багато. Отже, тепер кажемо не просто “дощ”, а:

злива, залива, ливень, проливень, потоп, хвища, дощовиця, дощисько, дощик, дощичок, дощенятко, мряка, мжичка, хляпавка, хлющ, сльота, моква, мигичка, плюта.

Для кращого запам’ятовування – веселкова парасолька – “хмарка слів”:

Немає такого дощиська, який би не надихав!

А Ви любите дощову погоду?

2 thoughts on “Дивлюсь я на небо… Львівські дощі

Add yours

  1. Добрий день, шановна Анно-Маріє Іванівно! Я сьогодні на занятті з риторики з Вашої подачі попросила учнів придумати неологізми до слова “дощ”. Ось деякі: краплепад, небесний водоспад, водяниця, водень, заливайко. Дякую за ідеї.

    Подобається

Написати відповідь до Кожукало Наталія Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: