“Кожна мить”. Притча

Одного разу мандрівник подумав, що йому треба відвідати місто Каммір. І почав збиратися в дорогу. Він навчився надавати великого значення тим почуттям, які приходили до нього з незвіданих глибин його душі. Ось тому-то він залишив всі свої справи і вирушив.

Через два дні шляху він уже зміг побачити далеко обриси Камміра. Праворуч від стежки у напрямку до міста на узвишші проглядався яскравий зелений острівець, який привернув його увагу. Підійшовши ближче, чоловік виявив, що це пагорб з безліччю чудових дерев, птахів і квітів, оточений невеликою огорожею з полірованої деревини. Напіввідчинені бронзові дверцята немов запрошувала його увійти.

Він на час забув про місто, про те, куди і навіщо він ішов, і піддався спокусі трохи відпочити в цьому місці. Мандрівник увійшов усередину і почав неспішно рухатися між білих каменів, які начебто у випадковому порядку були укладені серед дерев.

Його погляд, немов метелик, пурхав і зупинявся на кожній дрібниці цього різнобарвного раю.

Його очі були очима шукача, вони були відкриті назустріч всьому незвіданому, аж раптом він прочитав такий напис на одному з каменів:

Абдул Тарег,

прожив 8 років, 6 місяців, 2 тижні і 3 дні.

Чоловік мимоволі здригнувся, зрозумівши, що це був не просто камінь, а надгробна плита.

Він відчув жалість, думаючи про те, що дитина прожила так небагато.

Озирнувшись, чоловік побачив, що і на сусідній плиті теж є напис. Він наблизився, щоб прочитати її. Напис свідчив:

Ямір Каліб,

прожив 5 років, 8 місяців і 3 тижні.

Мандрівник був вражений. Це прекрасне місце було цвинтарем, а кожен камінь – могилою. Один за одним почав він читати написи.

Усі вони були схожими: ім’я та скрупульозно підрахований час життя.

Та найжахливішим виявилося те, що людині, яка прожила найдовше, було трохи більше одинадцяти років.

Сильно засмучений цим відкриттям, мандрівник сів і заплакав.

До нього підійшов доглядач кладовища, що проходив повз подорожнього у своїх справах. Помітивши, що чоловік плаче, він запитав, чи не оплакує він якого-небудь родича.

– Ні, не родича, – відповів мандрівник. – Що тут відбувається? Що трапилося в цьому місті? Чому стільки дітей поховано на цьому цвинтарі? Що за прокляття лежить на цих людях?

Старий усміхнувся і сказав:

– Заспокойтеся. Прокляття немає. У нас є давній звичай. Хочете, я розповім вам про нього…

І він почав свою розповідь:

«Коли юнакові виповнюється п’ятнадцять років, батьки дарують йому книжечку. Таку, як у мене. Її носять на шиї. З цього моменту кожен раз, переживаючи щось дуже приємне, відкриваєш книжечку і записуєш у ній:

Зліва – що викликало щастя, радість, задоволення.

Праворуч – скільки тривали ці миті.

Фото з сайту

Така ось традиція.

Наприклад, ти познайомився з дівчиною і закохався. Чи тривалою виявилася радість знайомства? Скільки тривала шалена пристрасть? Тиждень? Два? Три з половиною?

Потім – хвилювання першого поцілунку… Це надзвичайне задоволення. Як його виміряти? Півтори хвилини? Стільки, скільки триває поцілунок? Додати переживання, пов’язані з ним, його післясмак. Два дні? Тиждень?

Потім – народження першої дитини…

А весілля друзів?

А довгоочікувана подорож?

А зустріч з братом, який повернувся з далекої країни?

Скільки було відпущено насолод і задоволень?

Години? Дні?

І так ми відзначаємо в книжечці кожен момент радості… Кожну мить.

Фото з сайту

У нас так заведено:

Коли хтось помирає,

потрібно відкрити книжечку

і додати весь час щасливих моментів,

щоб записати його на могилі.

Тому що для нас тільки це і є дійсно ПРОЖИТЕ ЖИТТЯ».

Хорхе Букай «Історії для роздумів»

Можливо, вас також зацікавить:

Хорхе Букай. 5 надихаючих афоризмів і казка-мініатюра

Дивна психотерапія Хорхе Букая

Урок-мозаїка

4 thoughts on ““Кожна мить”. Притча

Add yours

  1. Я перечитувала притчу час від часу… Думалося про своє. Скільки років я була щаслива? БАГАТО!!! Чим старша стаю, тим більше це розумію.

    Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

Up ↑

%d блогерам подобається це: