Роман Амелі Нотомб «Подив і тремтіння» – вишукане явище літератури, справжнє задоволення для гурманів-читачів.
Протягом читання усієї книги посмішка не сходила з мого обличчя. Жива розповідь від першої особи (до речі, твір автобіографічний!) про зіткнення двох цивілізацій – європейської і японської.
У величезну компанію Юмімото влаштовується молода бельгійка. Це для неї велика честь. І всі японці – працівники компанії – це демонстративно підкреслюють.
У романі небагато персонажів, але всі вони виписані філігранно: досконале втілення японської жіночої краси пані Фубукі, товстун віце-президент пан Омоші, худий нервовий пан Сайто, благородний пан Тенсі.
Амелі робить дивну кар’єру: від початку історії до закінчення їй довіряють все менш важливі справи і постійно понижують у соціальній ієрархії, аби скромність і відсутність будь-якої власної думки героїні могли проявитися в усій повноті.
Вершиною цього падіння стає призначення Амелі – розумниці і вихованки дипломата – прибиральницею в туалеті.
«Само собою зрозуміло, що віце-президента пана Омоші анітрохи не турбувала моя доля. Навпаки, думаю, він був цілком задоволений моїм новим призначенням. Коли я перестріла його в туалеті, він весело зауважив:
– Це добре – мати певну посаду, чи не так?»
І тут Амелі з’їхала з глузду. Їй було вже все одно. Нічия думка про себе не могла її збентежити.
«Я підійшла до заскленого вікна. Освітлене місто перебувало внизу далеко від мене… Я погасила неонове світло. Пішла на кухню, знайшла там кока-колу й випила її одним ковтком. Повернувшись у секцію бухгалтерії, я скинула черевики й відправила їх на прогулянку. Я стрибнула на стіл, потім стала перестрибувати зі столу на стіл, скрикуючи від радості… Зробила стійку на руках – хоч досі ніколи не вважала себе спроможною її зробити. На руках обійшла всі столи в кабінеті. Потім зробила досконале сайльто…».
Це був момент слави Амелі!.. Слави, якої ніхто не бачив. І якої ніхто б з її японських колег не зрозумів. Але європейська душа прагнула скинути окови, заборони, етикетні зобов’язання і звільнитися.
Я відчувала велику радість від читання, від кожного слова без перебільшення!
116 сторінок «Подиву і тремтіння» А. Нотомб від «Видавництва Старого Лева» – це 116 хвилин здорової іронії, здивування, задоволення.
Можливо вас також зацікавить:
Надихаюча книга Елізабет Гілберт «Велика магія: творче життя без страху»
Книга з весняним настроєм. Давід Фоенкінос «Ніжність»
Роман Аньєс Мартен-Люган «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву»
bogosvyatska.com 
Напишіть відгук